...Того дня Василь завітав у гості на день народження до приятеля в Хуст. Його радо прийняли й посадили за стіл. А яке пригощання без випивки? За розмовами та гостиною непомітно спливав час. Коли на вулиці була вже глибока ніч, Василь став збиратися додому. Мовляв, засидівся я тут. На вулиці Мічуріна, молодик побачив мікроавтобус марки "Тойота". Оскільки Василь добряче захмелів, то вирішив додому поїхати цим транспортним засобом, а там, думав, десь залишити його у Тячеві -- хай власник шукає. Двері іномарки виявилися відчиненими. Василь сів у салон мікроавтобуса. Знайшов невеликий ніж, засунув його у замок запалювання й завів автомобіль. Щоб не почув господар, вирішив швидко рвонути з місця. Як на зло, вітрове скло замерзло, і хлопець майже не бачив дорогу. Тож від’їхати на краденій іномарці далеко не вдалося. На сусідній вулиці через погану видимість горе-водій врізався в огорожу. Далі їхати стало неможливо, бо машина була пошкоджена. Крім того, заклинило коробку передач. Заглушивши машину, молодик вискочив із салону. Неподалік місця пригоди, в одному з дворів Василь побачив червоний "Опель". Недовго думаючи, він штовхнув вхідні ворота -- вони одразу відчинилися. Остренко сів у машину, ввімкнув нейтральну передачу і відігнав авто за ворота. Коли Василь намагався увімкнути задню передачу, зламав ключ у замку запалювання і не зміг їхати. Тоді сердито заглушив двигун. Прихопивши зі собою ніж та ключі, крадій покинув машину. Та втекти йому далеко не вдалося... Власник "Опеля" Юрій прокинувся, вийшов у коридор -- а машини у дворі немає. Разом з сином Володимиром подався на вулицю. Неподалік побачили свого "Опеля" і якогось молодика у салоні, котрий, зауваживши їх, вискочив та намагався втекти. Правда, потерпілі швидко наздогнали автозлодія...
...Тим часом власник "Тойоти" Іван також вирішив виглянути на вулицю і перевірити, що то за дивні звуки за вікном. Не знайшовши на звичному місці свого мікроавтобуса, зателефонував у міліцію. На місце пригоди прибула слідчо-оперативна група. Правоохоронці обстежили понівечену "Тойоту", поспілкувалися з потерпілим власником. Той, за його словами, ворогів не мав, нікому нічого лихого не зробив. Розв'язка настала несподівано. Поки міліціонери намагалися з’ясувати, кому знадобилося нищити мікроавтобус, у відділення міліції прийшов Юрій зі спійманим на гарячому злодієм Василем. Остренку нічого не залишалося, як зізнатися у своїх нічних походеньках...
Після завершення слідства справу передали у суд. Під час судового засідання Василь зізнався й детально розповів про скоєні угони. Щиро розкаювався у вчиненому, просив суворо його не карати.
І ось звучить вирок: Василь Остренко засуджений на п’ять років і шість місяців позбавлення волі. До цього терміну Феміда додала півроку невідбутого покарання.