На Закарпатті киянин напав з обрізом на таксиста

У літню пору, коли суха погода, кількість замовлень відчутно  зменшується. А тут ще й криза далася взнаки. Тож, коли 32-річний ужгородський таксист Віталій отримав повідомлення від свого колеги, що з с. Кам’яниця Ужгородського району  потрібно перевезти пасажира в Мукачево, одразу ж погодився. Біля одного з престижних розважальних закладів Кам’яниці чекав високий молодий чоловік. Він діловито закинув у багажник дві спортивні сумки, сам сів у салон, і "Славута" рвонула у бік Ужгорода. Пасажир виявився не надто говірким, хоча й розповів, що гостював на Закарпатті, дуже сподобалося йому тут,  але треба повертатися додому. Коли під’їжджали до селища Середнє, "гість" зауважив,  що десь тут неподалік теж є чудовий розважальний комплекс.  І, розмірковуючи вголос, висловив намір там заночувати.

Віталій розповів, що й справді біля Андріївки є така місцина. Тож біля Середнього  таксі звернуло з автотраси Київ -- Чоп  у бік цього села. Коли машина опинилася у безлюдному місці, пасажир попросив звернути  на узбіччя, мовляв:  треба переодягнутися, а речі ж знаходяться  в багажнику. Віталій з’їхав з дороги, зупинився і відчинив багажник. Молодик вийняв сумку і якийсь час там вовтузився. Далі несподівано витягнув...  обріз рушниці і направив її  у бік таксиста!

-- Давай хутко туди! – показав у бік дерева.

Ошелешений таким розвитком подій таксист ніяк не міг второпати, що ж це діється, ніби якийсь невдалий жарт? Та в цю мить пролунав постріл у повітря, потім ще один. Пасажир простягнув  наручники й наказав Віталію пристебнутися ними до дерева. Коли ж таксист виконав вказівку, зухвалець сів за кермо "Славути" і поїхав геть...

Літня ніч хоч і коротка, та видалася, мабуть, найдовшою у житті  Віталія. Він кликав на допомогу,  однак  ніхто не чув.  Так усю ніч і тупцював біля дерева. Настав ранок, та нікого з людей поблизу не було. В’язень почав щосили кричати. Тієї суботи біля  Андріївки проводили своє розважальне свято автомобілісти. На охорону громадського порядку туди  вирушив  наряд ужгородської районної міліції. Дільничний інспектор Федір Дзьобак  почув крики і невдовзі вже був зі своїм напарником біля Віталія. Потерпілий намагався щось пояснити, та не давало  хвилювання. "Шерифи" звільнили Віталія   і  повідомили в чергову частину райвідділу.  На місце пригоди прибули  оперативники карного розшуку на чолі з в.о. начальника відділу Сергієм Молнаром, а також  в.о. начальника Ужгородського райвідділу міліції Віктор Ребрей, начальник УКР ГУМВС Володимир Шелепець, його заступник Василь Лешко, слідчий Василь Кондраш, експерти-криміналісти. Дещо заспокоївшись, Віталій  розповів оперативникам про події минулого надвечір’я. Словесний опис озброєного кривдника та дані автомобіля були направлені в усі міськрайоргани Закарпатської області.  Розшукуючи  зловмисника, міліціонери сподівалися і на допомогу колег-таксистів  потерпілого водія, адже викрадений автомобіль та і сам озброєний злочинець повинні були десь "засвітитися"...

Згодом передобідньої пори надійшло повідомлення з Мукачева: охоронець одного з підприємств виявив на узбіччі автомобіль марки “Славута” з відчиненим вікном. Чоловіка здивувало те, що в салоні нікого не було і тривалий час до машини ніхто не підходив. Вичекавши досить довго, зателефонував у міліцію. Мукачівські міліціонери, оглянувши авто, виявили відсутність автомагнітофона, а держномери та колір машини збігалися з  даними про розшук, які надійшли з Ужгорода. Отож завдання дещо полегшувалося. Тим часом, поспілкувавшись з  таксистами, розшуковики довідалися:  вранці якийсь молодик пропонував придбати  задешево автомагнітолу. Опис її власника збігався з портретом нападника. Невдовзі знайшли і чоловіка, який  купив "музику". Сумнівів не було: автомагнітола поцуплена зі "Славути" Віталія. Міліцейська пошукова машина закрутилася на повну "котушку".

На одній із зупинок у рейсовий автобус  "Ужгород -- Івано-Франківськ" увійшов статний молодий чоловік з сумкою в руках. Говірка одразу ж видавала, що не з місцевих. Їхав до кінцевої зупинки – в Івано-Франківськ. Водій автобуса особливої уваги на пасажира не звернув, адже скільки їх доводиться перевозити. Близько 15-ої години автобус під’їжджав до смт Міжгір’я. Саме в той час у чергову частину тамтешнього райвідділу міліції надійшло повідомлення, що в автобусі, який виконує міжобласний рейс, знаходиться чоловік із зброєю. Слідчо-оперативна група міжгірської міліції якраз перебувала на виїзді. Тож оперативний  черговий Михайло Бугина зателефонував кільком працівникам, які проживають у райцентрі, а сам разом із відповідальним по райвідділу Василем Барною виїхали на вокзал. Невдовзі сюди ж прибули оперуповноважений карного розшуку Володимир Могорита та слідчі Володимир Гойчук та Василь Іванина...

-- Стоянка 10 хвилин, -- повідомив  водій  автобуса. – Прошу не запізнюватися.

Ще якихось 20 з гаком кілометрів -- і вже Івано-Франківська область. Часу було обмаль. Міжгірські міліціонери швидко упізнали потрібний "об’єкт". Діяти слід було вкрай обережно, адже озброєний зловмисник  міг накоїти лиха, не виключалося, що  під час  затримання спробує взяти заручника. Тож, коли він ступив на вокзал і направився у туалет, стражі порядку зітхнули з полегшенням: сумка з небезпечним "начинням" залишилася в салоні. Тільки-но  двері туалетної кабінки привідчинилися, як пасажир опинився у руках міліціонерів. Спершу вдавав із себе невинного, мовляв:  чіпляються до чесної людини. Стверджував, що і сумка не його, ніби і взагалі він  сидів не там. Поведінка чоловіка стала зрозумілою згодом: у сумці знаходився патрон до рушниці та два штик-ножі (один з них до зброї іноземного виробництва).  Довелося перервати поїздку і зупинитися в Міжгір’ї. Як з’ясувалося, затриманим виявився  30-річний  житель Київської області Євген. Він спочатку  намагався  якось викрутитися, сподіваючися, що обійдеться підпискою про невиїзд. Та до справи  приєдналися  оперативники карного розшуку Ужгородського райвідділу міліції. Виявилося: саме Євген добряче "наслідив" у цьому районі та в обласному центрі...

Два тижні тому  він приїхав у гості до одного з жителів Великоберезнянщини, з яким потоваришував "на зоні", відбуваючи тюремне покарання  за скоєння розбою.  Гостювання затягнулося, і якогось дня колишні "зеки" посперечалися між собою. Євген зібрав "монатки", замовив таксі і поїхав. Дорогою зайшов ще до 35-річного Івана з с. Мирча, з яким його познайомив тюремний приятель. У цього придбав обріз рушниці. У лісі неподалік Кам’яниці Ужгородського району випробував зброю (дві гільзи згодом тут вилучили  розшуковики). Цю місцевість знав, адже колись ще в дитинстві доводилося тут відпочивати. Замовив інше таксі з Ужгорода. Однак таксист, почувши, що треба їхати аж в Мукачево, зателефонував Віталію, бо сам уже повинен був здавати зміну. Далі читач уже знає, як розвивалися події. "Славутою" Євген поїхав у Мукачево, залишивши таксиста напризволяще у лісі. У салоні знаходився гаманець власника машини, в якому було близько 600 гривень,  золоті каблучка  та ланцюжок. У Мукачеві киянин вирвав автомагнітолу,   автомобіль  покинув, а  на маршрутці повернувся... в Ужгород. Тут, на вул. Легоцького, винайняв квартиру. Обріз розібрав і сховав під ванною,  маючи намір  через якийсь час, коли все вспокоїться, повернутися по нього.  Вранці "скинув" крадений магнітофон, а золоті вироби здав у ломбард. Сам поїхав на таксі в Мукачево, потім у Берегово. Згодом сів на автобус і збирався  дістатися Івано-Франківська, де мешкає його тітка. У неї хотів погостювати кілька днів,  тоді вже їхати на Київщину. А потім знову повернутися на Закарпаття, де залишив обріз. У Міжгір’ї вже геть заспокоївся, сподіваючися уже незабаром замести сліди на сусідній області. Однак не вигоріло...

 Тепер з’ясовується, чи не натворив, бува, зухвалий колишній "зек" темних справ і в інших регіонах. Євгена затримано, він знаходиться під вартою.  Однією кримінальною справою тут не обійдеться, адже за ним уже тягнеться шлейф злочинів.

Теги: таксист, обріз, Кам'яниця, Ужгородський, Мукачево

0 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати