Як закарпатець у 1987 році себе зі списку на горілку викреслив

Владимир 18.07.2010 / 19:10:00
Красивая история.
Чем больше людей мысленно себя вычеркнут из списка клиентов питейной индустрии, тем лучше будет для Украины, для России, для СНГ, для стран всего мира!

Микола Паранич 18.07.2010 / 00:41:00
Це дійсно мої спогади. Я їх дійсно надіслав у 2009 році в gazeta.ua. Мене дійсно обурило у далекому вже 1987 році, що хтось у владі замість мене вирішив, що мені нібито потрібно по дві півлітри горілки щомісяця. Та я за ціле життя стільки не випив гидоти тої! Точніше не купив і не випив. А хтось за мене порахував, що мені потрібно щороку 24 півлітри = 12 літрів горілки щороку! Ну це вже усякі межі влада перейшла. Зовсім обнагліли!..Ну не подобається мені гидота алкогольна! Не потрібна вона мені. Не потрібна абсолютна. Не бажаю я бути ні в якому алкогольному списку. Спрагу задовольняю водою, соками, чаєм, компотом, какао... Подобається мені тверезо жити! Тверезість для мене не лише тверезе життя, але й моральна цінність -- нравственная ценность. Зрозуміло? Ось так. Микола Паранич, член Міжнародной незалежної асоціації тверезості (МНАТ), м.Іршава, Закарпаття.

Урзус 07.08.2009 / 09:41:00
Мій друг-медик стверджує, що повернутими на тверезості зазвичай бувають невиявлені шизофреніки. Це твердження принаймні один раз точно перевірив практикою - був у мене колега, який навідріз відмовлявся не лише від алкоголю, а й від міцного чаю. Навесні в нього стався капітальний приступ загострення...

Та й цей дядько явно не в собі. Ну, ладно, не п"єш - але ж "рідка валюта" в ті часи дійсно була необхідна для вирішення майже усіх питань. Відмовлятися від неї - не великого розуму справа.

читач 07.08.2009 / 08:24:00
Прикольна історія