В Ужгороді циганчата вже не випрошують гроші, а вимагають

Банальний приклад. П’ю каву з канадським товаришем у славнозвісному кафе на Корзо. Терасу оточили чорненькі малюки з пляшками пива в руках. Один сміливець підходить до нашого столика й, нахабно всміхаючись, вимагає дві гривні. Ми його ігноруємо. А малий погрожує, мовляв, пивом обіллє. Ось до чого докотилися — тепер від нас не просто просять, нас ставлять перед фактом: дав або пропав. Украй ошелешена дістаю гроші з гаманця. Прохач відходить, а ми з канадцем починаємо про малого говорити. Ром повертається і починає шкірити зуби, себто, будемо про нього говорити, то тим паче пивом обіллє. Я обурююся, куди ж дивляться офіціанти, чому вони допускають, аби "знедолені" заходили до кафе й тягнули "капусту" з клієнтів закладу.

Ще один типовий приклад. Гуляємо з поляком по Волошина, по Корзо, фотографуємо. Тут налітає мала шпана й починає "жалібно" вимагати "пару копійок". Ми з приятелем прямуємо далі, а дівчиська починають нас проклинати, ба, більше, одна каже, що сукню мені розірве. Мене охоплює злість і я починаю викидати монети з гаманця.

З бешкетниками-про­ха­ча­ми можна здибатися у відомій піцерії, що на проспекті Свободи. Офіціантам цієї "їдальні", здається, начхати як на клієнтів, так і на жебраків, які пхають руки до столиків. Тут тобі й настрій зіпсований, адже лунають погрози на кшталт — не даси копійки, обплюю тебе.

Після кількох таких випадків закрадається думка, що над тобою беруть гору, тобі ставлять ультиматум, ти робишся безсилим. Така собі система "добровільних внесків", проти якої, боюся, і боротися не так то й легко. Це запущений механізм, з яким треба щось вдіяти. Хтось може накричати на малих, а хтось починає ще більше боятися, а що вже казати про туристів. Вони приїжджають до Ужгорода, аби, очевидно, насолодитися красою сакур, лип, Ужа, проте будь-яке позитивне враження можуть зіпсувати настирливі малі прохачі...

Дозволю собі висловити власну думку — так не має бути. Ужгород процвітає як туристичне місто, до нас приїжджають гості з-за кордону, чому їх мають пивом обливати? З подіб­ною проблемою борються у всіх містах, до яких навідуються туристи. У тому самому Лондоні влада виділила десятки мільйонів на відеоспостереження і тепер тут майже припинилися крадіжки на вулицях. У багатьох обласних центрах України також встановлюють камери в історичних центрах. Навіть більше, з настирливими малими та старшими жебраками дають собі раду в Мукачеві. Щоправда, тут їх ганяють міліціонери. Для того, щоб виправити ситуацію в Ужгороді, також було б доцільно встановити кілька відеокамер спостереження, наприклад, на Корзо, Театральній площі та Волошина. Створити невеличкий опорний пункт міліції, куди би були виведені монітори з цих камер, тоді б міліція могла оперативно реагувати на кримінал та бешкетування. Спокійніше було б не лише туристам, а й мешканцям міста. Та й комунальне майно було б цілішим.

Теги: Ужгород, циганчата, роми, Корзо

2 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати