Склалося так, що з того часу з багатьма не доводилось бачитися впродовж півстоліття. Тому особливо хвилюючою видалася нещодавно організована наша зустріч у рідній школі.
Прийшли, зрозуміло, не всі випускники. На жаль, чимало колег хворіють, й не змогли взяти участі у такому щемливому заході. А дев'ятьох вже немає серед нас.
Висловлюємо щиру вдячність директорові школи (тепер уже угромовної дев'ятирічки) Адальберту Молнару, який детально розповів про її здобутки та проблеми. Ми отримали змогу завітати до своїх класів, посидіти за партами і згадати учнівські роки. На згадку зробили фотознімки.
Потім зустріч продовжилась. Кожен мав змогу розповісти про своє життя, трудові здобутки, про сім'ї тощо. Варто відзначити, що більшість ювілярів після закінчення школи отримали ще й вищу освіту. А ось Михайло Лендєл став доктором економічних наук, професором УжНУ, Андрій Дудаш - кандидатом біологічних наук, завідувачем відділення Мукачівського аграрного коледжу, Тиберій Деркач - головою колгоспу на Хустщині. Дівчата - випускниці, переважно стали педагогами, керівниками навчальних закладів, і на цій ниві, зрештою, як і в сім'ях, мають чимало здобутків.
Зустріч видалася цікавою, радісною і водночас хвилюючою. Вирішено знову зустрітись через п'ять років.