Чому пересихають молочні ріки на Закарпатті?

Проблему дефіциту власне закарпатської молокопродукції в Головному управлінні агропромислового розвитку ОДА вбачають у відсутності належної переробної бази. Мовляв, якби у нас були потужні переробні підприємства, то вони заоохочували б виробників /фермерів і селян/, інвестували б кошти у молочарство.

- Молоко в області є, - запевняє начальник відділу організації виробництва продукції тваринництва згаданого головного управління Олександр Тюпа. - Але воно переважно у сільського населення, яке утримує понад 90 відсотків корів. Більшість селян сама споживає молоко або продає його сусідам чи на ринку. Фермерські господарства у нас ще досить слабкі: якщо й тримають корів, то використовують молоко для власних потреб, наприклад, для випоювання телят.

На початку року на Закарпатті було 106 тисяч корів: за навантаженням цими тваринами одного гектара ріллі область посідає друге-третє місця в Україні. Це немало, хоча поголів'я "Мілок" і зменшується /люди старіють, доглядати за коровами, заготовляти корми стає все важче, ото вони й відмовляються від молочарства/. А молодь не призвичаєна до цієї справи.

Збереглося дійне поголів'я і на кількох сільськогосподарських підприємствах: ПСП "Ластівка", "Ватра", агрофірмі "Леанка", ТОВ "Агростар" в Ужгородському районі, ТОВ "Атак" на Берегівщині /останнє має навіть невеличку власну переробку/, кооперативі "Нове життя" /Виноградівщина/, фермерському господарстві "Шитєв" /Берегівщина/ та деяких інших.

Чому ж занепала в області переробка молока, чому не розвивається?

- Переробні підприємства потребують якісної сировини, чого не гарантують приватні виробники, - пояснює заступник начальника Головного управління агропромислового розвитку ОДА Степан Нодь. - Один селянин здає молоко вищою жирністю, інший - нижчою, в одного молоко свіже, в іншого - вже підкисле. В одного корова хвора, в іншого - руки... Крім того, заважає сезонність: навесні і влітку молока - хоч відбавляй, а взимку його не вистачає. Переробне ж підприємство мусить працювати ритмічно цілий рік.

До речі, оскільки Україна вступила у СОТ, то мусить дотримуватись європейських умов і норм - молоко має видоюватися у доїльному залі і охолоджуватись. Мусимо слідкувати і за таким показником, як кількість мікроорганізмів у одному мілілітрі молока: у наших приватників буває 500 тисяч бактерій, а в Європі допускається лише 100 тисяч. Отже, наше молоко годиться хіба що для виготовлення сухого продукту.

Молоко має збиратися на фермі, а не по дворогосподарствах, переконаний Степан Нодь. Тим часом в області наразі немає жодного доїльного залу. Можливо, вирішенню цієї та деяких інших проблем сприятиме Програма підтримки підприємств АПК на 2009-2013 роки, яка надає, зокрема, преференції й тим, хто займається товарним молоком, проводить селекційну роботу, впроваджує доїльні зали. Незважаючи на кризу і фінансову скруту, вже цього року на підтримку підприємств АПК було витрачено 700 тисяч гривень, а до кінця 2009-го намічено використати ще 1,8 мільйона. Частину цих коштів отримають і молочарі. Але цього, звісно, мало.

Експерти ще у березні констатували, що поступово спадає внутрішній попит на перероблене молоко та молочні продукти у роздрібній торгівлі. Знижуються можливості експорту молочних виробів, призупиняють діяльність молокопереробні заводи, оскільки різко обмежено обсяги державної підтримки галузі. Наразі ціни на м'ясо ВРХ зросли. Таким чином складаються умови для активного вирізання поголів'я корів. На відновлення ж молочного стада, навіть за поліпшення ситуації на ринку, підуть роки. Отож думаймо! Фахівці вбачають проблему молочної галузі й у відсутності якісної сировинної бази та перевірок з боку держави.

Отже, хто візьметься за налагодження і розвиток переробки молока в області? Хто напоїть закарпатців, особливо міських жителів, молоком місцевого виробництва? Поки що ці питання риторичні, а молочні ріки краю і далі пересихають...

Теги: Ужгород, Виноградово, молоко, переробні підприємства, збанкрутували

0 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати