На Закарпатті бринзу варять чоловіки

- Бринза визначає побут і спосіб нашого життя, - розповідає Юрій Москалюк, представник династії вівчарів з гірського селища Ясіня. - Будз, бринза і вурда - головні різновиди гуцульського сиру. Відрізняються вони за кольором, смаком, структурою і технологією приготування. Свіже овече молоко відразу після закипання у величезному казаніі квасять клягом - спеціальним сухим ферментом, який роблять зі шлунку молодого теляти.

У домашніх умовах вариво проціджують через марлю, а на полонинах - через ялинові гілочки - у великі дерев'яні путері (казани). Зібраний сир (а головки важать від 10 до 18 кілограмів!) підвішується чи викладається на сонці. Через тиждень його подрібнюють і перетирають з сіллю. Так народжується справжня бринза. З часом вона набуває пікантної гіркоти, а за смаком бринза може посперечатися з відомими французькими та голландськими сортами.

- Готувати бринзу нелегко, - приєднується до розмови дружина Юрія Москалюка Олена, яка теж працює чабаном. - Одна вівця дає на день лише три склянки молока. Щоб отримати 10 кілограмів сиру потрібно видоіти 250 тварин, а потім зварити. Спробуй-но підійми величезну головку бринзи, та не одну, а десяток-другий. Не кожній жінці така праця по плечу, але мені подобається.

Віагра горян

Горяниі вважають бринзу джерелом енергії, справжньою місцевою віагрою. Чому ж вона така корисна?
- Вівця вживає в їжу лише верхівки рослин, - розповідає потомствений вівчар Ольга Красняник з Синевірської Поляни Міжгірського району. - А пасеться вона тільки в екологічно чистих місцях. Брудну траву тварина їсти не стане, любить полонини, де багато цілющих трав. Виходить, молочко у овець екологічно чисте, а бринза вбирає, крім сили зілля, ще й енергію сонця, адже ціле літо отари проводять високо в горах. Наші діди-прадіди, які їли бриндзю (так ласкаво горяни називають сир), жили по 100 років і більше. Недарма і понині Міжгірський район славиться довгожителями.

Вурда схожа на масло

- Ще один вид овечого сиру - вурду - роблять з молока, яке залишається в казані після приготування бринзи, - розповідає чабан з Великого Бичкова, що на Рахівщини, Михайло Курильце. - Його переливають у металевий казан, додають трохи свіжого молока і ставлять на вогонь. Невеликі згустки виловлюють ковшем. Вурда - дуже ніжний сир, за смаком чимось нагадує ароматне солоне м'яке масло.
Втім, всі ці смачності можна купити чи не в кожному селі Закарпаття.

Теги: сир, бринза, вурда, чабан, будз, полонина, гуцульський

1 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати