Недаремно ж бо ще два тижні тому народний депутата Ксенія Ляпіна у прямому ефірі ТРК "Україна" заявила (цитую): "Події в селі Драгово, що на Закарпатті, можна поставити в один ряд із загибеллю Василя Олійника на Кіровоградщині. Єдине, що відрізняє – те, що у Драгові не було жертв". Нагадаю читачам, що на Кіровоградщині народний депутат Лозинський у компанії з тамтешніми начальником райвідділу міліції і районним прокурором за поки що повністю нез’ясованих обставин застрелив мешканця села Грушки В. Олійника. На щастя, начальник Хустського міськрайвідділу міліції А. М. Лавришин і прокурор району І. Ю. Кайло особистої участі у драгівських подіях не брали. Але залишитися осторонь них через наступне розгортання конфлікту вони не змогли та й не мали права. У зв’язку з цим хочу висловити власну, можливо дещо суб’єктивну думку щодо ролі цих посадових осіб у драгівських подіях. На мій погляд, очільник міськрайонної міліції Андрій Лавришин зайняв у цьому сенсі досить зважену позицію, чого не можна сказати стосовно районного прокурора І. Ю. Кайла. Спочатку Іван Юрійович дав своїм підлеглим вказівку не приймати заяв і скарг від драгівчан на дії міліції у селі. Але під впливом депутата районної ради Валентини Рішко свою вказівку зрештою скасував. Далі прокурор району пообіцяв депутатові дати дозвіл драгівчанам побачення із їх заарештованими родичами. Але обі-цянки своєї не дотримав, посилаючись на обставини, які нібито виникли внаслідок непередбачуваного розвитку подій у селі. Така неадекватність поведінки пана Кайла свідчить про те, що він, на відміну свого попередника, ще не володіє криміногенною ситуацією в районі.
Але повернемося до драгівських подій, які мали своє продовження далеко за межами цього пересічного у масштабах України і навіть області села. Драгівчани не обмежилися пікетуванням райвідділу міліції. Обурення її діями вони висловили у зверненнях практично до всіх високопосадовців України, серед яких я б виділив лист до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини пані Корпачової, в якому драгівські події інтерпретуються в такий спосіб (цитую): "11 червня 2009 року в с. Драгово, Хустського району, працівниками ДПС Хустського МРВ УМВС України було спровоковано конфлікт на фоні вимагання ними хабарів у розмірі 500 доларів США. В наслідок незаконних дій працівників МВС зібрався натовп, та внаслідок протесту і беззаконня намагалися винести на руках транспортний засіб хабарників в пагонах за межі села. Однак, через розхитування транспортного засобу з працівниками міліції він перевернувся. Після чого працівник вийшовши з транспортного засобу пригрозив, що створить проблеми для всього села, викликавши по мобільному зв’язку підкріплення спец підрозділу "Беркут" з Ужорода. Через деякий час прибув спецпідрозділ і почав завдавати удари мешканцям, перехожим, простим громадянам. Внаслідок цього в Хустський МВС було затримано більше 40 чоловік, де над ними знущалися наносили побої, не допускаючи до них адвокатів та лікарів.
При зверненні в прокуратуру, в Хустський МРВ та безпосередньо в Хустську ЦРЛ жодного разу не здійснено медичне обстеження, ховаючи при цьому незаконні дії працівників міліції, у тому числі спецпідрозділу "Беркут" м. Ужгород.
Також повідомляємо Вам, що в 2005 році працівники ДПС з перевищеною швидкістю переслідували мешканця с. Драгово, внаслідок чого сталась ДТП, в якій загинуло троє чоловік.
А в 2008 році за невідомих обставин працівниками МРВ УМВС України було заарештовано гр. Рішко Михайла Михайловича, 1971р.н. про його долю до сьогоднішнього дня нічого невідомо його родичам та батькам.
Просимо Вас терміново втрутитися у вирішення даного питання, та зобов’язати начальника Хустського МРВ, прокурора видати направлення на медичне розслідування, для зняття побоїв незаконно затриманих дітей та чоловіків. Просимо також зобов’язати начальника Хустського МРВ письмово повідомити, про причини затримання кожного мешканця територіальної громади".
Як мені стало відомо, ініціативні драгівчани вже зв’язалися і контактують з головним консультантом пані Корпачової в нашій області Василем Кузьом. Думаю, що ці зв’язки з огляду на те, що Василь Іванович свого часу був прокурором Хустського району, будуть плідними. Однак, судячи з усього драгівчани та громадськість району не дуже покладаються на справедливе і своєчасне реагування київських можновладців. Про це свідчить той факт, що 2 липня о 10 годині за рішенням зборів сільської громади було перекрито рух транспорту центральною автострадою Ужгород–Рахів в селі Сокирниця. Ця безпрецедентна для Закарпаття акція громадської непокори, безперечно, стане доленосною як для самого бунтівного села, так і для району і навіть області.
Але на час, коли пишуться ці рядки, я ще не маю повної інформації про розвиток подій у Сокирниці, де, як уже було сказано протестувальники перекрили рух транспорту на центральній автомагістралі Закарпаття. У зв’язку з цією екстремальною акцією депутати драгівської сільради прийняли і розтиражували у сотнях екземплярів таке звернення до громадськості Закарпаття. Ось його повний текст: "Зборами жителів с. Драгово прийнято рішення про блокування автодороги Хуст–Рахів у районі с. Сокирниця кафе "Ластівка" 2 липня 2009 року у 9.30 год к. ч. на знак протесту проти дій працівників ДАІ та бездіяльності правоохоронних ор-ганів. Ми, жителі с. Драгово Хустського району звертаємось до всіх жителів інших населених пунктів з проханням підтримати нас у даній акції протесту. Вимагаємо поставити питання перед міністерством внутрішніх справ і міністром Юрієм Луценко особисто про реорганізацію і створення на базі райвідділу внут-рішніх справ відділень Державтоінспекції, підпорядкованих без-посередньо начальникові міськ-райвідділу внутрішніх справ. Водночас вимагаємо відставки таких керівників Хустщини: начальника міськрайонного відділу міліції Лавришина Андрія Михайловича, його першого заступника Щуфаня Василя Васильовича, старшого дільничного Дьордяк Василя Васильовича, міськрайонного прокурора Кайло Івана Юрієвича, головного лікаря району Романа Володимира Михайловича. В разі нереагування на наші вимоги громада села Драгово залишає за собою право прийняття рішення про вихід із підпорядкування районної та обласної рад та призупинення сплати податків всіх рівнів до задоволення наших вимог. З повагою мешканці села Драгово".
Одним словом, драгівські протистояння між сільською громадою та міліцейськими підрозділами вже стали головним болем місцевої і центральної влади. Передбачити, яким буде подальший перебіг цих подій, дуже важко, позаяк у діях ватажків сільської громади поки що переважає стихійний, ситуативний підхід. Що ж до посадовців, котрі опікуються діями міліції в цілому і ДАІ зокрема, то їх позиція нині виглядає так: очільник обласного управління внутрішніх справ полковник Кононенко у підпорядкованій йому газеті "Відомості міліції" заявив наступне (цитую): "…безпрецедентний факт нападу на працівників міліції, які виконували обов’язки з контролю за дотриманням правил дорожнього руху. В ситуації, яка склалася, міліціонери повинні були застосувати вогнепальну зброю згідно зі ст. 15, 15 прим. Закону "Про міліцію", але правоохоронці на це не пішли. Зараз у ЗМІ лунають звинувачення на адресу працівників ДАІ, які нібито вимагали хабарі в порушників. Теоретично це можливо припустити. – Але, шановні громадяни: де ваші звернення до керівництва ДАІ, до моїх заступників, до мене, до працівників прокуратури. Вважаю, що це своєрідна форма захисту родичів громадян, яких затримали за те, що вони перевернули автомобіль із співробітниками ДАІ".
Якби таку заяву зробив пересічний страж порядку, його б ще можна було зрозуміти. Але в устах очільника облуправління внутрішніх справ, полковника міліції вона звучить м’яко кажучи, визивно. Адже пан Кононенко вважає можливим і навіть доцільним застосування своїми підлеглими у драгівських подіях вогнепальної зброї. І такий варіант розвитку подій насправді міг статися, бо ось як описує подію тієї "варфоломіївської ночі" багатодітна драгівчанка пані Йовжій, в якої стражі порядку заарештували трьох синів: "Близько півночі до хати увірвалися п’ятеро міліціонерів, двоє яких були з автоматами. Нічого не пояснюючи, вони наділи наручники на трьох моїх дітей і повезли їх до Хуста, незважаючи на мої та їхні запевнення в тому, що вони не брали участь у сутичці з даішниками у центрі села, навіть не були там присутніми".
Здійснюючи своє журналістське розслідування, я, природно, не міг не зустрітися із начальником міськрайвідділу внутрішніх справ Андрієм Лавришиним. Як уже було сказано вище, його позицію у драгівських подіях можна вважати досить виваженою. У цій ситуації більш цікавим виглядає заява пана Лавришина у прямому ефірі телеканалу "Інтер". Ось її дослівне озвучення: "Ніхто нікого не бив. Під час затримання, коли їх затримували, були застосовані у деяких випадках, так як там було багато людей п’яних, згідно закону було застосовано спецзасоби – наручники, і людей доставляли, і про це все є нормативні документи". Продравшись крізь граматично-стилістичні джунглі цієї заяви, стає зрозумілим, що працівники міліції у нічному "зачищенні" Драгова, умиротворяли місцевих жителів кийками, наручниками та іншими підручними засобами приборкання емоцій. Звідси, само собою зрозуміло не виключалося і застосування табельної зброї. Отож нині ми мусимо лише дякувати Богові за те, що ніхто із стражів порядку не натиснув на курок.
У ці дні на Хустщині своє розслідування драгівських подій проводить спеціальна комісія управління внутрішньої безпеки профільного міністерства. Але, коли я правильно зрозумів пана Лавришина, навіть йому невідомо як діють і з ким контактують ці люди. У зв’язку з цим варто пригадати народну мудрість, яка гласить: якщо хочете провалити якусь непопулярну справу чи подію, створіть для її розслідування спеціалізовану комісію.