Смерть спіткала футбольного ветерана на спортивному майданчику, де він разом з друзями по групі здоров’я ганяв у свій улюблений футбол. За іронією долі, свідком цієї трагедії став малолітній син спортсмена, який від батька не відходив ні на крок…
Микола Сомик був на рідкість працьовитим, самовідданим футболістом, про нього ніхто не міг сказати, що відбуває номер. Стихією цього півзахисника була атака, здавалося, що у нього два серця. Закінчивши з великим футболом, підтримував форму, виступаючи за сільську команду. Для футболу він завжди знаходив час, хоча й працював на двох роботах. В останній час медики рекомендували зменшити навантаження. А він їх і слухати не хотів…
У Миколи було ще одне велике захоплення – риболовля, з вудочкою міг просидіти день, розповідав друзям захоплюючі рибальські новели. Після одного з таких спілкувань з природою у “Високому Замку” з’явилася замітка “Микола Сомик упіймав гігантського сома”.
А ще цього футболіста друзі знали як великого добрягу, він був душею компанії, світився усмішкою. Таким нам і запам’ятається…