Закарпатська журналістка, кандидат філологічних наук у Великобританії отримала освіту лікаря

Вийшовши заміж за британця, відома закарпатська журналістка, кандидат філологічних наук Богдана Баглай несподівано змінила фах. Ні, рубрика "Журналіст міняє професію" тут ні до чого. Жінка нікуди не проникала, за ніким не "шпигувала", аби добути потрібні факти... Просто вона пішла знову вчитися /благо, добре знала англійську/. І через кілька років стала лікарем.

Закарпатська журналістка, кандидат філологічних наук у Великобританії отримала освіту лікаря

Богдана народилася в Ужгороді, закінчила філологічний факультет /українське відділення/ університету, як і батько, захистила кандидатську дисертацію, вчителювала у школі і викладала в одному з вишів. Далі захопилася журналістикою. До цього заохотила її подруга, професійна журналістка, а нині помічник голови обласної ради Анна Романенчук. Спочатку Богдана працювала в одній з обласних газет коректором, потім - відповідальним редактором. Почала друкуватися. І на Богдану звернули увагу читачі. Батько пишався творчими здобутками дочки. А відомий поет, лауреат Шевченківської премії Петро Скунць навіть присвятив їй жартівливий вірш /до дня народження/.

Богдана підкуплює добротою, щирим і чутливим серцем,- розповідає Анна Романенчук. Вона зростала у заможній інтелігентній сім'ї /батько - доцент університету, мати - лікар/, але зі всіма поводилася просто, була відвертою, завжди готовою допомогти. Це помітив і оцінив теперішній її чоловік Джерард. Він без вагань запропонував Богдані руку і серце, забрав у Великобританію і двох її синів від першого шлюбу. Та Богдана не пориває зв'язків з Україною, рідним Закарпаттям. І не тільки тому, що тут залишилися мати /батько недавно помер/, сестра, бабуся. Вона - щира патріотка України, болісно переживає всі наші негаразди. Я відчуваю це, адже регулярно листуємося по Інтернету, спілкуємося по телефону...

Нещодавно Богдана знову побувала в Ужгороді, і кореспондент УКРІНФОРМу домовився про інтерв'ю з нею...

- І все ж, Богдано, чому ви змінили професію?

- Прибувши в Уельс, що у Великобританії, була впевнена: робота чекає на мене. Адже я - кваліфікований учитель, плюс - журналіст. Українців в Англії багато, тож, думала, мій філологічний хист знадобиться. Втім, не так сталося, як гадалося: навіть простим перекладачем не змогла влаштуватися. Тож кілька місяців була домогосподаркою. Спочатку подобалося, а потім набридло. Врешті-решт зрозуміла: аби отримати добру роботу, треба знову вчитися. Подала документи у Валійський університет у Свонзі на спеціальність "Клінічна фізіологія /кардіологія/". Мені пощастило: я не платила за навчання, ба, навіть невеличку стипендію отримувала. Справа в тім, що таких фахівців в Уельсі не вистачає, тож місцевий уряд фінансує цей чотирирічний навчальний курс.

- Філологія і медицина - різні речі... Чи дуже відрізняється процес здобуття вищої освіти в Україні та Великобританії?

- Справді, поворот досить різкий. У нашій родині я попервах пішла стежкою батька, який понад 40 років працював в Ужгородському національному університеті доцентом кафедри класичної і зарубіжної літератур. А от моя сестра Оксана стала лікарем, як і мама, Марія Іванівна. Тож медична тематика була другою в сім'ї після літератури. Життя розпорядилося так, що сьогодні і я - медик.

Система освіти у Великобританії дуже відрізняється від української. Коли мої діти почали ходити в школу, я довго не могла збагнути тутешній процес навчання та оцінювання знань. Тоді я була переконана, що рівень освіти в Україні на кілька порядків вищий /у дечому так воно і є/. Та з часом, на жаль, змінила думку... На прикладі свого старшого сина побачила, що тут усе залежить від твоїх знань. Вступних іспитів до вишів немає. Якщо ти закінчив коледж з високими балами, то тебе візьмуть в Оксфорд чи Кембрідж. Трохи нижчі бали - звертайся в інші престижні вузи. Якщо ж "трієчки" - подавай документи у слабенький вуз, про який ніхто не чув, і роботодавець потім такий диплом не оцінить.

Була шокована своїм першим еказаменом /усі іспити - письмові/. В аудиторії за кожним столом - один студент. Якийсь клерк /не викладач/ роздає завдання, засікає час і одночасно з дзвінком забирає наші папери: встиг ти чи ні - це твої проблеми. Що в голові - те й на папері. Після того, як викладач оцінить роботи, їх відсилають незалежному екзаменатору, котрий перевіряє, чи викладач, бува, не завищив або не занизив оцінки своїм студентам.

- Чи задоволені ви новою професією?

- Я щаслива, бо ким би не працювала - вчителем, журналістом чи лікарем-фізіологом, завжди любила /і люблю/ свою роботу. Дуже приємно, приміром, коли, приїжджаючи в Ужгород, зустрічаю колишніх учнів, які дякують за те, що відкрила їм світ української літератури.

А завдяки журналістиці мала честь спілкуватися зі Степаном Хмарою, Юрієм Костенком, Євгеном Марчуком, тодішнім послом США в Україні Стівеном Пайфером, а також із закарпатськими політиками і митцями - Петром Скунцем, Павлом Федакою, Володимиром Пішком та багатьма іншими. Зустрічі з такими особистостями не забуваються.

Нині працюю в одному з найкращих кардіологічних центрів Великобританії, спеціалізуюся на ехокардіології - ультразвуковому обстеженні серця і діагностиці серцевих хвороб. Завжди приємно бачити, як поліпшується стан пацієнта завдяки твоїй роботі.

- В Україні ви здобули вчений ступінь кандидата філологічних наук, а як щодо медицини? Чи не думаєте і в новій професії іти далі, захищатися?

- О ні! З мене досить трьох дипломів. Правда, торік я пройшла дуже складний процес акредитації Британським товариством ехокардіографів, що прирівнюється до магістратури. Тож я тепер і бакалавр, і магістр, і доктор!

- Розкажіть трохи, будь ласка, про свою сім'ю...

- Мій чоловік Джерард Мерфі - ірландець за походженням. Працює в системі страхування. Дуже добра, порядна і чуйна людина. Я за ним - як за кам'яною стіною. Та понад усе ціную в ньому прагнення якомога більше дізнатися про Україну, її історію, культуру. Часом здається, що він знає більше, ніж я. Особливо про період Другої світової війни.

Потроху вчить українську мову. Правда, наразі найкраще вимовляє таку фразу: "Одне пиво, будь ласка!.." До речі, починаючи з 2000 року, ми кожне Різдво святкуємо в Ужгороді. Моя мама вишила для Джері сорочку, яку він охоче одягає. Каже, що завдяки мені він наполовину - українець.

- З вами виїхали й обидва ваші сини. Як склалися їхні долі? Чи не забули вони рідну мову?

- Чесно кажучи, мене трохи дратує, коли люди запитують, чи розмовляю я з синами українською. А якою ж іще, до біса?! Це ж єдина материнська мова: і їхня, і моя. Мова, якою їм співали колискові, розповідали казки, навчали пісень. У них є вишиванки, які вони одягають на великі свята, як це робив і їхній дідусь Баглай. Переконана, в моїх синах більше українського духу, ніж у деяких їхніх ровесниках в Україні.

Богдан закінчив університет у Кардифі, працює за фахом у великій фірмі "Вінкантон" /неподалік Бристоля/. Роман - у коледжі. Через рік і він вступатиме у вуз. Хлопці щасливі, мають багато друзів. А головне - мають майбутнє. Хоча спочатку, звичайно, їм було нелегко...

- Ваш батько був справжнім патріотом України, а ви?

- Якщо скажу, що я - велика патріотка, гідна дочка свого тата, то, не виключаю, хтось закине: легко, мовляв, бути патріоткою на відстані. На жаль, у житті не досить любити свою країну, щоб бути щасливим, треба, щоб і країна любила тебе... Задумаймось, чому нині мільйони українців по закордонах шукають життя, гідного людини...

- А чи маєте можливість у Великобританії спілкуватися українською? Чи, може, дружити доводиться тільки з корінними англійцями?

- В Уельсі є невеличка українська громада. Щомісяця ми збираємося на Службу Божу, яку проводить дуже хороший священик - отець Микола Матвіївський. На великі свята організовуємо різні забави. Я зблизилася з жінкою, яка має схожу долю і сильний український дух - Оксаною Дудою з Тернополя. Разом їздили до Лондона на відзначення річниці Голодомору, збирали кошти на допомогу потерпілим від минулорічної повені в західних областях України, на музей УПА на Тернопільщині, організовували гуманітарну допомогу дитячому будинку при греко-католицькій церкві у Львові. Ми не забуваємо, де наше коріння. І сподіваємось, що наші діти й онуки не забудуть...

- Чи виношуєте якісь плани, пов'язані з Україною?

- Звичайно! Якщо Бог дасть, приїду сюди на пенсію і бавитиму онуків. Навчатиму їх того, чого мої батьки навчили моїх синів: любити рідну мову, отчий дім, єдину Батьківщину...

- Спасибі за розмову. І вам - всього найкращого!

Ярослав Ядловський, УКРІНФОРМ
06 червня 2009р.

Теги: Богдана Баглай, Ужгород, Великобританія, філологічний, журналістика

НОВИНИ: Соціо

16:12
/ 5
За наслідками зустрічей в прокуратурі екоактивісти констатують бездіяльність правоохоронців щодо "вітрякового" злочину на полонині Руна Фото новинаВідео новина
22:15
/ 16
Зеленський призначив закарпатця Роберта Бровді командувачем Сил безпілотних систем
17:48
/ 1
У Петрівці Чопської громади у п'ятницю попрощаються з полеглим на Донеччині Святославом Рубішем Фото новина
16:23
У Верхньому Водяному на Рахівщині згоріла каплиця (РОЗШИРЕНО) Фото новина
12:00
Відкрито реєстрацію на перше заняття екоклубу в Ясінях на Рахівщині
19:50
Реєстрація на літні освітньо-природничі табори для дітей в Ужгороді
13:01
/ 1
Підтверджено загибель ще в липні 2024-го Олександра Басараби з Великого Бичкова на Рахівщині Фото новина
04:09
80 тис. грн на підтримку захисників зібрали в Ужгороді під час першого у сезоні велозаїзду "Big City Ride" Фото новина
02:28
/ 3
Обіцяні під парк "Чорні озера" в Ужгороді продовжують засипати сміттям Фото новинаВідео новина
01:18
/ 4
У Свалявському надлісництві продовжують рубку старовікового лісу під нову автодорогу від села Збини до гори Гостра і полонини Рівна
19:40
/ 1
У Мукачеві попрощаються з полеглим на війні Михайлом Ярошем Фото новина
13:22
Жителі Калин на Тячівщині, що відстоюють від ГЕСів Тересву, планують "антивітряковий" сімейний похід на Апецьку
12:45
На Закарпатті останній дзвінок прозвучав для 10 456 одинадцятикласників, в Ужгороді – для 993, у Мукачеві – для 659
20:10
/ 9
Незаконне будівництво вітряків на Руні триває. Держекоінспекція розпочне перевірку лише з понеділка Фото новинаВідео новина
17:41
/ 1
Міндовкілля видало наказ на перевірку забудови полонини Руна вітряками (ДОКУМЕНТ) Фото новинаВідео новина
11:56
Денні табори, екскурсійні тури, екоклуб: "Щасливі діти" розповіли про активне літо із проєктом "Зелені скарби Карпат"
11:14
/ 1
У Виноградові попрощаються з Василем Красним, що помер внаслідок важкого поранення Фото новина
23:04
/ 1
Підтверджено загибель на війні з росією Івана Кинча з Репинного Міжгірської громади, що вважався зниклим безвісти з листопада 2024-го Фото новина
00:30
/ 12
Голова Держаудитслужби представила в Ужгороді нового керівника Управління в Закарпатській області Красиленка Фото новина
15:31
/ 11
Прощавай, Рівна… У Тур’є-Реметах готуються прийняти останні земельні рішення на користь ВЕС на полонині
12:31
"Щасливі діти" розкажуть в Ужгороді про активне літо в межах проєкту "Зелені скарби Карпат"
16:07
/ 1
У вівторок в Мукачеві попрощаються з полеглим Героєм Костянтином Артюгіним Фото новина
14:34
/ 1
У рамках третього обміну додому повернулися ще 6-ро закарпатців (ПРІЗВИЩА)
23:00
У рамках другого обміну з полону в росії повернулися ще 6-ро закарпатців (ПРІЗВИЩА)
21:35
/ 2
Серед звільнених сьогодні з російського полону – десятеро закарпатців (ПРІЗВИЩА)
» Всі новини