У закарпатця Івана Федака під кущами фундука ростуть білі гриби і трюфелі

250 кущів ростуть обабіч межі його господарства. Під  кущами є гриби — білі й трюфелі.

Іван Іванович зустрічає біля воріт. Веде углиб двору.

— Кущі починаються ось тут, — показує. — І тягнуться метрів 300. Так само з протилежного боку.

Попереду — ліщиновий ліс. Вирощувати фундук господар почав сім років тому.

— Із дитинства мріяв мати вдома кущ фундука. В сусіда завжди росли ці горіхи, а як ми дітьми пробиралися до його двору, то проганяв нас, шкодував пригостити горішками. Тоді я дав собі слово: як виросту, посаджу фундук.

Перші саджанці екзота Федаку привезли з Угорщини, Словаччини та Чехії.

— Книжка писала саджати кущі на відстані 5 метрів, але я висадив на 3, аби більше вмістилося. А як вони розрослися, то виник цілий ліс, — усміхається. — Тому з іншого боку садив уже так, як того вимагає технологія. Ґрунт для посадки фундука потрібен родючий, добре зволожений. Тому раджу людям підсипати в ямку перегною, але щоб не свіжого, а старого. Бо свіжий — то яд. А ще фундук любить полив, особливо при дозріванні плодів, оскільки його коріння розташоване близько до поверхні.

Фундук вирощують кущем або деревом. Обов’язково в світлій місцині.

— Ця рослина дуже світлолюбна і плодоносить лише на добре освітлених місцях. У суворі зими можуть підмерзати чоловічі ”сережки”, тому висаджувати кущі фундука краще з південного боку будинку, аби захистити рослини від північного вітру.

Іван Іванович каже, фундук— урожайна культура.

— Родить щороку. З одного куща збираю 3-4 кілограми плодів. От минулої осені із 250 кущів я мав більше центнера горіхів. А збирати урожай треба тоді, коли окремі горіхи починають обсипатися із плюсок. Після цього висушую їх на сонці протягом 10-15 днів, перемішуючи три-чотири рази, потім відділяю від плюсок і продовжую сушити в тіні.

Садівник нагинає гілку й показує горішки.

— Дивіться, по сім-вісім горіхів на одному прутику, — хвалиться. — Щедрий буде врожай.

Навесні Федак радить фундук обрізати.

— Головне для кущів — підживлення, полив та обрізка. Тому  молоді гілки треба в березні обов’язково зрізати. Тільки так сформується міцний кущ.

Тим, хто купує саджанці фундука на ринку, Федак рекомендує мати пильність:

— Буває, торговці підсувають покупцям прутики звичайної ліщини, а хто на цьому не розуміється, не розрізнить їх. Тому лише через три-чотири роки, коли ліщина почне плодоносити, стане зрозуміло, що це не культурний фундук.

Два роки тому Іван Іванович спробував посадити під фундуком гриби.

— Пішов у ліс і привіз звідти міцелій — коріння опеньків. Спочатку насипав під фундук тирси, а зверху висадив гриби. Тільки через рік, коли утворилося сприятливе кисленьке середовище, висадив на це місце білі й ліскові гриби. Восени торік зібрав перший урожай — до 3,5 кілограмів грибів. Цієї осені має бути вдвічі більше.

Горіхи фундука Федак не продає. Каже, діти та внуки смакують ними цілий рік.

— Вони дуже поживні й ситні. Багаті на білки та жир, вітамін Е, фолієву кислоту. Ми з онуками Марком та Володиком найбільше полюбляємо торти з фундуком. 
 

Теги: фундук, гриби, трюфелі, горіхи

0 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати