Корвет “Ужгород” чекає нових ужгородців

Командиром цього корвета Дмитро Горбенко став тільки в січні, проте з усіма нашими земляками, що служили там донедавна, встиг познайомитися. Каже, хороші хлопці, з покладеними на них завданнями впоралися і честь форми не зганьбили. Та свої півтора року вони вже відслужили (як і колись, термін служби на флоті довший), тож їм підшуковують гідну заміну. Призовники, котрі з капітаном у середу поїхали до Криму, спершу пройдуть курс молодого бійця, там подивляться на їхні здібності й вирішать, на корабель чи в піхоту відправляти.

призовник,Про сам корвет Дмитро Вікторович поінформував: він призначений самостійно чи в складі міжнародних сил виконувати поставлені завдання, зокрема щодо пошуку підводних човнів з метою їх знищення чи наведення для цього інших човнів. Ну і, звісно, святий обов’язок корабля — захист себе самого і водних кордонів України від нападу ймовірного противника. Але поспішимо заспокоїти матерів, котрі щойно провели своїх синів: “Ужгород” уже роками стоїть у Євпаторії, в смт Новоозерки, і не те що не виконує бойових завдань, а навіть у відкрите море не виходить — він на ремонті, а востаннє плавав у 1996-му. Тож робота екіпажу на нинішньому етапі — підтримувати на корветі порядок і звичний режим дня, а також забезпечувати надійність функціонування військової техніки, яка там знаходиться. До речі, зараз на судні залишилося всього 8 чоловік, бо “старі” строковики демобілізувалися. А за рахунок привезених капітаном закарпатців штат мають сформувати в складі 22 осіб. Узагалі, зараз усі кораблі ВМФ України укомплектовуються персоналом за географічним принципом “як ви яхту назвете — звідти й людей братимете”.

Мусимо зазначити, що хоч корвет і стоїть “на прив’язі”, наші хлопці, котрі там служитимуть, можуть із повним правом називатися моряками. Дмитро Горбенко запевняє: у них є домовленості з плаваючими кораблями про те, що по черзі, частинами, особовий склад “Ужгорода” проходитиме службу в них. А відтак кожен “ужгородець” таки потрудиться у відкритому морі, а не тільки фотографуватиметься на фоні кораблів.

Питання кризи, звичайно, вже набило всім оскому, але я таки не втрималася від провокативного: “Як вам живеться у нинішніх умовах?”. І була подивована оптимістичною відповіддю: “Нас криза не торкнулася”. Хоча, думаю, це швидше небажання скаржитися, аніж реальне фінансове благополуччя. Бо навіть якщо порівняти зарплати російських та українських моряків, чиї кораблі стоять у Севастополі поруч, то перші отримують за ту ж роботу втричі більше. Се ля ві, але не тільки кризове, а з давніми традиціями…

Не кращі справи і з повним переходом на укомплектування військово-морських сил контрактниками. Власне, це характерно для всіх родів військ. Свій наказ про повний перехід на контрактну основу до 2009 року сам же Президент і відмінив. Зрозуміло, чому — не вистачає коштів. Термін було продовжено до 2011 року, проте не виключено, що його пересунуть до 2015-го. Тому на судна, в тому числі й “Ужгород”, продовжують набирати строковиків. Для контрактників, котрі можуть претендувати на якийсь власний куток, умов тут просто нема: в куб-рику живе по 10—15 чоловік. А контрактники прийдуть, якщо їм запропонувати хоча б гуртожиток із перспективами на власне житло, адже переважно це люди сімейні. Подібний проект, до слова, ВМФ мають — це великий корабель “Костянтин Ольшанський”, повністю укомплектований контрактниками, котрим виділили 3 гуртожитки. Кімнати там із телевізорами, холодильниками, пральними машинами, гарячою водою. Але для більшості кораблів таке поки що — мрія.

Ну а насамкінець ми трохи розпитали командира про нього самого. Зацікавило зокрема й те, що говорить він літературною українською. Для військового, погодьтеся, явище не зовсім типове. Виявилося, Дмитро Вікторович народився в Херсоні, а закінчив школу (українську) вже в Миколаєві. Потім вступив до Вищого морського училища ім. Кірова в Баку, однак через рік, оскільки там почалася війна, перевівся до Севастопольського військово-морського інституту. Так що володіє і азербайджанською, і, звісно, російською. Працював на посаді командира бойової частини на кораблі-тральщику, з 2003-го обіймає посаду командира корабля. Ну а з січня цього року — капітан ІІ рангу на корветі “Ужгород”. Дмитро Горбенко зізнався, що колись мріяв стати десантником, навіть визначився, куди йтиме вчитися, але буквально за півроку до закінчення школи, мабуть, під впливом кінофільму “Капітан щасливої “Щуки”, “захворів” морем. І зрештою сам став капітаном, про що жодного разу не пошкодував. Старший брат, до речі, теж розпочинав із ВМФ. А от доньки не пішли по його стопах. Утім, сміється Дмитро Вікторович, може, заміж повиходять за моряків.

Тож, шановні ужгородські юнаки, море і корвет “Ужгород” чекають на мужніх романтиків.

Теги: корвет, "Ужгород", капітан, ВМФ України

0 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати