Чому чиновники Ужгородської мерії не люблять дітей?

Так вчинили і жителі будинку № 27, що на вул. Минайській, коли одного осіннього дня невідомі особи просто на дитмайданчику стали копати траншеї під фундамент, а машини, витолочуючи зелений газон, завозили каміння для тих же фундаментів. Жителі згаданого та сусідніх будинків, діти яких користувалися цим майданчиком, попервах ошелешено спостерігали за варварськими діями, а потім стали гуртуватися для "руху опору". В Ужгородську міську раду, органи прокуратури та інші інстанції полетіли колективні скарги, на місці проїзду машин люди спорудили імпровізований шлагбаум, із завезеного каміння насипали барикаду, а самі стали чергувати, щоб не допустити продовження будівництва, (спритний забудовник остиг.. Але чи остаточно?

Утім, чоловікові, який видавав себе восени за власника майбутнього об'єкта, ніхто не вірив: і авто не нове, і одягнутий скромно... А таке місце для забудови, на думку жителів, міг вибити у міської влади тільки якийсь "крутяк" (люди здогадуються, хто саме). Тим часом згаданий "власник" об'єкта переконував жильців, яке благо їм готують: на місці дитмайданчика мала вирости оздоровча споруда з легких конструкцій. Тут, мовляв, також можна буде позайматися спортом. За 25 гривень. Хіба це гроші? Але ж діти і таких "капіталів" не мають. Для них краще ганяти м'яча на свіжому повітрі і безплатно. Так краще для їхнього здоров'я і для батьківського гаманця.

Зрештою, так було досі. І всіх це влаштовувало, доки на цей клапоть землі не накинув оком знахабнілий (для якого нема нічого святого) і жадібний до дармівщини "забудовник"-дітоненависник. Багато-хто певен, що міську владу обманули і підставили. Не могла, мовляв, вона просто так дозволи-ти руйнування збудованого колись капітального дитмайданчика. Бож кожна спортивна споруда, кожен дитмайданчик відволікають дітей від вулиці, сприяють зміцненню їхнього здоров'я. Поганявши м'яча на свіжому повітрі, діти викидають всю зайву енергію, краще сплять, їдять і, отже, розвиваються. Рух, як відомо, — це життя. Отож громада кількох навколишніх будинків просить "батьків міста" втрутитися і покарати тих, хто їх підставив...

Мова йде про дитмайданчик, збудований майже чверть століття тому разом із кількома "чеськими" багатоповерхівками на вул. Минайській. Все зроблено професійно і добротно, майданчик міг прослужити ще років 25. Але під лопатами і кайлами й він не встояв. Тепер стоїть переполовинений. На одній частині граються діти (їм явно не вистачає площі), на другій видніються рови, які призначалися під фундамент. Ображені дітлахи потроху засипають їх камінням і землею.

Утім, кажуть, "забудовник"-дітоненависник не втрачає надії повернутися до цього об'єкта. Він, здається, не зрозумів позиції мешканців навколишніх будинків, отож став налягати на власника розташованої поблизу пекарні, щоб той звільнив йому проїзд до фундаментів. Але ж люди протестували не проти проїзду, а проти будівництва взагалі, проти руйнування ще одного дитмайданчика, яких в Ужгороді й так небагато.

Тим часом жителі навколишніх будинків на вул.Минайській налаштовані рішуче: не дозволимо руйнувати те, що всякі там "забудовники" не створювали. Дітям потрібен безплатний спортмайданчик, а не комерційний об'єкт "з легких конструкцій". Чи житловий будинок для якогось сановника... Люди готові захищати свої права й інтереси дітей усіма доступними їм засобами. Почнуть будівництво, кажуть, а ми вночі все вимуроване розвалимо. При таких настроях і "червоний півень" може клюнути...

Словом, з огляду на настрої жителів навколишніх будинків зацікавленому "пану" краще відмовитися від задуманого об'єкта "з легких конструкцій" і вивезти з дитмайданчика своє каміння. За аналогією з відомим біблійним висловом, пора забрати каміння. Якщо ви людина порядна, то й розритий дитмайданчик полагодите, Вїншому випадку люди продадуть ваше каміння, а виручені гроші використають для ремонту майданчика. Або ж вкопають ці каменюки у траншеї. У всякому випадку, про будівництво на цьому місці слід забути. Бо громада — то великий чоловік...

... Одна з обласних газет розповіла подібну історію: міська влада залишає без зони відпочинку цілий мікрорайон Червениця. Основа цієї зони — футбольне поле, облаштоване самими жителями мікрорайону. Матері гуляли тут з дітьми, а пограти в футбол сюди приїжджали чоловіки чи не зі всього міста. Аж ось і тут розпочали будівельні роботи. Ні, не люблять у міськраді спорт, особливо дитячий, якщо з такою легкістю "роздерибанюють" території дитмайданчиків та інших спортивних об'єктів.

Теги: Ужгород, дитячі майданчики, забудова, земля, дерибан

0 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати