Ігор КРІЛЬ: „За останній рік в Україні позитивних змін більше, ніж за цілу епоху”

— Ігоре Івановичу, знаю, що нашоукраїнці під час передвиборчої кампанії провели чимало зустрічей у містах і селах Закарпаття. На багатьох були й ви. Які запитання задавали найчастіше?

— Питань було багато. Не на всі просто було відповідати. Але нашоукраїнці ішли до людей і достойно тримали цей іспит. Ми провели в області майже 900 зустрічей, поспілкувались із майже 50 тисячами закарпатців. Я переконаний, що політична сила тільки тоді має перспективу, коли може компетентно і відверто відповідати на непрості запитання людей.

— Назвіть найбільш популярне запитання.

— Чому бандити не сидять у тюрмах…

— То чому?

— По-перше, багато вже сидить. І факти є. Назву лише декілька по Закарпаттю. Справа побиття нардепа Оробця — сидять. По Чалому вже відбувся суд. По Різаку — справу передано до суду. По процедурі перед судом обвинувачений і його адвокати мають право вивчити справу. Вивчають. Багато хто в розшуку за кордоном – Варцаба, Чубірко. На це потрібен час. Багато сховались за депутатською недоторканістю. Тільки по 8 справах на минулому тижні обласна рада не дала згоди на притягнення до відповідальності. Ми сьогодні живемо не у “безпрєдєльній” державі як півтора роки тому. У нас діє Закон. І Президент Ющенко забезпечує виконання Закону. Адже саме того ми домагалися на Майдані. Бандити сидітимуть у тюрмах. Але на це потрібен час.

— До речі про депутатську недоторканість. Знаю, що „Наша Україна” виступає за її ліквідацію...

— Так. Наша принципова позиція — депутатської недоторканності не повинно бути. Особливо коли мова йде про депутатів місцевих рад. Тут присутній, окрім політичного, ще й моральний аспект. Коли 8-го вересня за неї голосувала Верховна Рада, то „ЗА” проголосували Партія Регіонів, БЮТ, та соціалісти. Якщо Партію регіонів можна зрозуміти – боролись за своїх, то БЮТ і соціалістів зрозуміти важко. Особливо БЮТ, який сьогодні перед виборами розвішує у Верховній Раді плакати за зняття недоторканості. Якщо б БЮТ тоді не проголосував, то Закон не був би прийнятий. Тоді треба було думати, а не сьогодні займатися популізмом.

— Юлія Тимошенко стверджує, що це сталось випадково.

— Якщо пригадуєте її слова, то аргументом голосування БЮТ у парламенті за недоторканість вона навела свій особистий приклад. Саме недоторканість свого часу врятувала її від притягнення кучмівською владою до відповідальності. І це правда. У тих умовах недоторканність була необхідна. Особливо, коли мова йшла про депутатів Верховної Ради. Але ж умови змінились. Сьогоднішня влада “беспрєдєлом” не займається. І цього не помічає лише той, хто не хоче помічати. Чому тоді у вересні говориться одне, БЮТ голосує за недоторканість, а сьогодні перед виборами, коли народ проти недоторканості, БЮТ виступає за її скасування. Де і коли БЮТ є щирим? Повторюю, це популізм, якого у Блоку Юлії Тимошенко надто багато.

— Сьогодні можна почути, що надії Майдану не виправдались...

— Це не так. Революція повністю досягла своїх основних цілей – знищила мафіозно-олігархічний режим, зробила можливими чесні вибори, принесла свободу, розбудила український народ. Цього більш ніж достатньо для однієї революції. Давайте дивитись на речі реально. Потрібно йти далі.

— Кажуть, що в країні нічого не змінилося.

— Ви подивіться на тих, хто це каже. Це ті, кого від влади відсунула помаранчева революція. Для них сьогодні дійсно все „Не Так”. В народі кажуть: “Якщо й Не ТАК, то і “кравчучка” не тачка”. Нехай згадають, що вони творили з державою та народом 14 років. Якщо сьогодні Ющенка критикує Медведчук, то я вважаю, що це найкращий доказ того, що Ющенко хороший Президент.

— Так що ж все-таки в країні змінилося, на вашу думку?

— За останній рік в Україні сталося змін більше, аніж за цілу епоху. Ми перестали бути рабами. Наш народ і нашу державу почав поважати світ. І допоміг нам у цьому Ющенко. Тому нам потрібно його сьогодні підтримати. Нам потрібно йти далі.

— А якщо говорити про конкретні речі, які обіцяли людям на Майдані?

— Про Ющенка говорили, як про “проамериканського” Президента. Війська з Іраку вивели? Вивели. Службу в армії до одного року скоротили? Скоротили. Допомогу при народженні дитини підняли майже у 12 разів? Підняли. Криворіжсталь продали у 5 разів дорожче? Продали. Зарплата вчителям зросла більше ніж наполовину. Такого підняття зарплати не було ніколи. Пенсії зросли. Вони вперше досягли прожиткового мінімуму. Сьогодні пенсіонер отримує пенсію втричі більшу, ніж півтора роки тому. І це далеко не все з того, що зроблено. Щоб перелічити все, одного інтерв’ю замало буде. Хіба цього недостатньо всього лише за рік роботи Президента, щоб підтримати його і ті сили, які є його опорою?

— Немало, але погодьтеся, зросли й ціни.

— Зросли. Вони постійно зростають. І при Кравчуку, і при Кучмі, і при Януковичу теж зростали. Та візьмімо до уваги, що інфляція при Ющенкові – 9,8 процента, а під час правління Януковича була 12,5 процента. То хто, на ваш погляд, краще керує країною?

— Це статистика, а в реальному житті картина трішки інша...

- Ви хочете сказати, що статистика не відповідає дійсності. Я так не вважаю. Люди оцінюють зростання цін по окремих продуктах, а статистика дає комплексну картину. Так, цукор, м`ясо виросли в ціні на понад 9,8 процента, але на муку і вироби з неї ціни знизилися. Природно, що люди не відчувають зниження цін, тому що воно не несе їм загрози. А статистика враховує все – і підняття, і зниження. Тому 9,8 процента інфляції за минулий рік, я вважаю, є об’єктивним.

— Нову владу часто критикують за кадрову політику.

— Багато чиновників, які були змінені, мали відповідний досвід роботи, необхідні знання. Але проблема у тому, що більшість з них, трясучись за свої крісла, грубо порушували законодавство, займались “беспрєдєлом”. Вони не мали морального права залишатись на своїх посадах. Їх заміна була необхідністю. На їх місце мали прийти нові люди. Вони мали відповідати ідеалам Майдану — бути і професіоналами, і патріотами, і просто порядними людьми. І таких людей треба було знайти багато. А знайти таких людей було не просто. Ідеали Майдану перевершили потенціал нації. Це правда. І це не є проблемою Президента Ющенка. Це проблема всього нашого народу. Тому до цього слід ставитися спокійно і з розумінням.

— Ваша думка з приводу газових угод з Росією...

— Гадаю, уряд у розпал зими і перебуваючи під тиском Росії вчинив правильно, підписавши ці угоди. Ми уникнули масштабних енергетичних та економічних катаклізмів на кшталт Алчевська. А вся критика уряду – це передвиборча агітація. Не було б виборів – не було б критиків.

— Тоді чому уряд відправили у відставку, якщо газові угоди вигідні для України?

— Повторюю – це все передвиборний піар. Але символічним є те, що у голосуванні за відставку уряду об’єдналися Партія Регіонів і Блок Юлії Тимошенко. Це відкриває очі на те, що може відбутися після виборів.

— Ще одне: розпад помаранчевої коаліції – хто винен?

— Моя точка зору – надмірні амбіції Юлії Тимошенко. Вона захотіла піднятися вище Президента. На противагу тому, що главою держави народ обрав Віктора Ющенка, Юлія Тимошенко захотіла стати першою особою в державі. Хоча не мала на це ніяких підстав. Ющенко призначив її віце прем’єр-міністром у 2000 році. Він призначив її прем’єр-міністром у 2005 році. Цього їй видалося замало. Захотілося стати „всенародним прем’єр-міністром”.

— Але ж не вона сама пішла з посади, це Віктор Ющенко відправив її уряд у відставку.

— Правда й те, що ж перед цим він пропонував Юлії Володимирівні змінити кількох чиновників в уряді, а самій залишитись на посаді прем’єр-міністра. Він пропонував їй очолити єдиний список широкої помаранчевої коаліції на виборах у Верховну Раду. Він пропонував їй у разі перемоги на виборах очолити новий уряд після виборів. Та вона чомусь не захотіла. Тому що у такому випадку вона б була “всього-на-всього” прем’єр-міністром від помаранчевої коаліції, лідером якої є Президент. Вночі на дачі під Києвом разом з Бродським і Турчиновим вона вирішила відмовитися йти в коаліції з Президентом. До речі, угода про створення коаліції між помаранчевими силами у майбутньому парламенті й досі ще не підписана лише по одній причині – БЮТ не хоче визнавати лідером коаліції Президента Ющенка. Це про все говорить.

— Так хто ж все-таки винен?

— Робіть висновки самі. Моя думка – дії команди Тимошенко розірвали помаранчеву коаліцію. Вони посіяли розчарування серед людей Майдану. Вони зрадили Майдан. Вони зрадили кожну людину, душа якої є з Майданом. Причина, повторюю, одна. Особисті амбіції політиків піднялися вище інтересів держави.

— А як щодо звинувачень в корупції людей, наближених до глави держави, які пролунали з вуст екс-держсекретаря Зінченка?

— Це була ланка одного ланцюга. Виступ був. Фактів не було. І сьогодні вже пройшло більше ніж півроку, а їх немає. Навіть в Інтернеті, де поширюється бездоказово будь-яка інформація. Висновок один – на Президента Ющенка не змогли знайти компромат. Він чесний і порядний українець, патріот України. Тому придумали легенду про оточення Президента. Це як в тому анекдоті: “Один сусід розповідає всім, що дочка його сусіда — повія. Той йому каже – у мене ж дочки немає. І отримує відповідь — а ти тепер піди і розкажи всім, що у тебе дочки немає”.

— Чому, на ваш погляд, Ющенко не говорить про це?

— По-перше, я б не сказав, що він зовсім про це не говорить. Але ж всього Президент сказати не може. Мені запам’яталась одна його нещодавня фраза: “Крім того, що я Президент, я ще й мужчина. Якщо б я міг сказати все, що я знаю…”. Тим і користуються деякі політики прекрасної статі. Але все має мати міру. І всьому приходить кінець. Неявне все одно колись стане доступним всім. Моя мама завжди у таких випадках казала:”До пори до часу горня воду носить”.

— Тож буде у новому парламенті, на вашу думку, створена помаранчева коаліція чи ні?

— Я не сумніваюсь, що буде.

— Звідки така впевненість?

— Вибори закінчаться. Закінчиться рання весна. Підуть на спад амбіції великих політиків. Все заспокоїться і з’явиться можливість для нормального узгодження позицій. І таке узгодження відбудеться.

— Чому вашу політичну силу частіше всіх критикують?

— Я б сказав більше. Тільки нас і критикують. Чому? Критикувати вигідно сильніших. Так можна і до їх рівня піднятись. Який смисл критикувати слабших. А оскільки наша політична сила є найавторитетнішою на Закарпатті, то її вигідно критикувати усім.

— Як реагуєте на критику?

— Залежно від того, хто і як критикує. До прикладу, на так звану критику С.Ратушняка у його ЗМІ не реагуємо взагалі. Там окрім бруду нічого немає.

— Знаю, що ви з мером Мукачева не просто однопартійці, але й близькі друзі. Саме тому підтримуєте його й на цих виборах?

— Підтримую тому, що як мукачівець бачу, що ми маємо хорошого мера. Результати його роботи видно неозброєним оком. Мені приємно, що я мав змогу бути керівником його виборчого штабу. Хочу подякувати Василю Петьовці за те, що мені не соромно це згадати. Він працював всього лиш рік. Впевнений, що за 5 років він зможе зробити дуже багато корисного для мукавців.

— А щодо виборів мера обласного центру. Те, що Блок „Наша Україна” вирішив нікого не підтримувати на цих виборах, викликало чимало суперечок.

— Я можу ще раз підтвердити те, про що вже говорив — нікого з нинішніх кандидатів на посаду мера Ужгорода ми не підтримуємо. Натомість маємо потужну команду кандидатів до міської ради обласного центру. Переконаний, що вони змусять будь-якого мера працювати на благо ужгородців.

— Як тоді розцінювати агітацію Юрія Чижмаря з символікою “Нашої України”?

— Це самодіяльність. Повторюю: сьогодні немає рішення Блоку “Наша Україна” ні на обласному, ні на міському рівні про підтримку ні одного із кандидатів на посаду міського голови Ужгорода. Є рішення міської конференції “Народного союзу “Наша Україна” про Чижмаря. Але міська організація НСНУ не є суб’єктом виборчого процесу. Після цієї конференції Чижмарь перебіг в ПОРУ. А сьогодні, коли забракло рейтингу, знову згадав про “Нашу Україну”. Це звичайна політична кон’юнктура.

— Ви один з лідерів Блоку “Наша Україна” на Закарпатті. Чим ваша політична сила відрізняється від інших?

— Тим, що має монолітну і потужну команду професіоналів, які мають досвід роботи у владних інститутах. Ми знаємо, що потрібно зробити. Ми знаємо, як це треба робити. Ми, напевно, єдина політична сила в області, яка розробила власну стратегію розвитку Закарпаття. Ми розуміємо, що йти у владу без розуміння того, що слід робити – це обманювати людей. Ми таким не займаємося.

Теги:

4 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати