Станіслав Аржевітін: "Документальний десятитомник про Колочаву – це моя любов до рідного села"

Саме про рід Шугаїв Станіслав Аржевітін видав першу книжку з документального десятитомника про рідне село “Колочава. Шугаї”.

— Пане Аржавітін, Ви без перебільшення з легендарного села, і цьому посприяв Ваш історичний односелець Микола Шугай. Коли вперше Ви почули розповідь про нього чи його ім’я?

— Я скажу трохи ширше, тому що легендарність мого села Колочави Міжгірського району пов’язана не лише з легендою про Шугая. Це село, яке найближчим часом матиме десять музеїв. Я думаю, це буде туристична зона – стежками опришків, стежками УПА, стежками вівчарів. Це дивовижний край.

Якщо повернутися до Шугая (його справжнє прізвище Сюгай), то, між іншим, його внук і внучка вчилися разом зі мною, за однією шкільною партою. Легенда про те, що він був останнім опришком Карпат, закріпилася за ним і вже невдовзі буде 100 років, як разом з ним живе. Треба віддати належне відомому чеському письменникові Іванові Ольбрахту, який розпочав оцю популяризацію романом “Микола Шугай”. До речі, колочавці поставили йому пам’ятник. Так сталося, що його відправили на заслання– тоді як у Росії відправляли в Сибір, в Чехословаччині – на Закарпаття, тому що воно прирівнювалося до Сибіру. Періодично, перебуваючи в селі років п’ять, він порушував цю тему, і роман, який він видав, приніс Ольбрахту таку історичну славу. Ну, і звісно, нашому селу.

— До речі, в цьому романі, який мав великий резонанс у Чехословаччині, Іван Ольбрахт написав: “Микола Шугай був із Закарпаття, а там живе Бог”. Ще живе?

— Я з упевненістю можу сказати, що Бог ніколи не покидав Карпат, особливо Верховину, тому що там дуже віруючі люди. І свідченням цього буде моя наступна книжка, яку я планую до кінця року здати до друку. Її робоча назва “Колочава. Релігія”. Ті матеріали, які я роздобув, починаючи з 16–17 століть, свідчать саме про те, що Ви сказали.

— Станіслав Аржевітін відомий передовсім як банкір. А після того, що Ви розповіли, виникає запитання: чи Ви, випадково, не маєте ще й другої освіти, історичної?

— Ні, історичної освіти не маю. Це моя любов до села. Я просто роблю, тому що мені хочеться це зробити. А якщо говорити про фахові речі, то, звісно, я кандидат економічних наук. Зараз допрацьовую свій докторський проект. Темою докторського дослідження я обрав легалізацію економіки як нової пропозиції і ціни на гроші в Україні. За декілька років маю намір закінчити роботу і захистити докторський ступінь. Але це подобається мені не так, як писати і збирати історію свого села.

— Роман Івана Ольбрахта моментами містичний. Чи Ви, корінний колочавець, відчували містику свого природного середовища? А може, це було літературне перебільшення письменника?

— Без сумніву, Ольбрахт трошки перебрав у героїзмі Шугая, і свідченням цього перебору є те, що коли він написав цей роман, мав дуже великі проблеми з чеською жандармерією, тому що він показав їх нікчемами, а Шугая – таким невловимим героєм. Звичайно, ставлення до цієї постаті в нашому селі неоднозначне. Це він у легендах такий перебільшений герой, а в реальному житті він був менш героїчним. Коли я проводив дослідження серед 150 осіб похилого віку, і дехто з них жив за його часів ( Шугая вбили в 1921 році односельці), то воно показало трохи інше.

— У Вас цікаве прізвище. Принаймні, я гублюся в здогадах про його походження.

— Дійсно, якщо говорити про прізвище, воно не закарпатське, і важко сказати, чи воно українське, тому що в Україні Аржевітіних я не зустрічав. Мій батько з Харківської області. Після війни його направили на роботу вчителем у ті краї. Там зустрів мою маму, і таким чином народився я. А от походження самого прізвища я досліджую. Поки що я навіть не можу знайти, як воно і в який спосіб трансформувалося.

Теги:

4 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати