Перша на Закарпатті приватна міні-ГЕС у Білині працює стабільно, але не так ефективно, як прогнозувалося

Нещодавно на колегії ОДА з приводу енергоощадження радник губернатора Олександр Карташов повідомив, що на замовлення облдержадміністрації розроблено Схему комплексного використання водних ресурсів області. Остання передбачає будівництво каскаду міні-ГЕС на притоках Тиси. Потенціал їх, за словами пана Карташова, від 5 до 20 меґават. Вже за 10–15 років Закарпаття зможе виробляти від 400 до 600 МВт  власної електроенергії, що може зменшити енергетичну залежність краю на 70 %. Один із першочергових проектів, який найбільш доцільно впроваджувати, –  реконструкція Теребле-Ріцької ГЕС, за рахунок чого можна збільшити її потужність удвічі – до 58 МВт. Вартість робіт – понад 75 млн доларів США.

Набагато дешевше, а отже, реальніше для втілення, обходиться будівництво міні-ГЕС. Візьмімо, до прикладу, Білинську. Кошторисна вартість проекту, який розробляли вітчизняні (харківські) спеціалісти, становила 262 тисячі доларів США. Однак зводили станцію понад два роки, ціни собі росли, й обійшлася вона орієнтовно у 2 мільйони 300 тисяч гривень. Запустили міні-ГЕС у травні 2006-го. Тоді про першу в Україні приватну міні-ГЕС, що працює без греблі й водосховища, говорили чи не всі цент­ральні ЗМІ. Пророкували успішну роботу й швидку окупність. Адже максимальна потужність станції – 630 кіловат за годину.

Та, як показав час, перший мли­нець виявився глевкуватим. Ми побували на станції й поцікавилися, як вона працює. Подробиці розповів працівник міні-ГЕС Дмитро Попівняк.

"Середня потужність за 2008 рік у нас вийшла в межах 260 кВт/год., але кожного року вона різна, – каже спеціаліст. – Усе залежить від того, скільки води в потоці, є дощ чи нема. У нас станція працює без водозабору, накопичувального резервуару не маємо. Скільки води в потоці, стільки потрапляє на турбіну".

Розробники станції вирішили встановити високонагнітну турбіну, що виконує 1400 обертів щохвилини. Вода по­трап­ляє на турбіну під тиском 10 атмо­сфер. Аби його забезпечити, потік загнали у трикілометрову трубу діаметром вісімдесят сантиметрів. Саме така довжина була потрібна, щоб досягти показника перепаду висоти у 100 метрів.

Питаю фахівця, чому вибрали саме цей потік? Каже, що шукали такі звори, де простіше набрати сто метрів перепаду висоти, аби менше прокладати труби. А більшість потічків майже рівні, течуть під малим кутом. Пізніше, уже в селі, я дізнався, що така ж міні-ГЕС, як у Білині, мала бути збудована і в Квасах. Там також підібрали відповідний потічок, і проект майже готовий.

Однак станція має чинити водозабір з території Карпатського біосферного заповідника. Аби виділити ту землю, потрібне рішення Верхов­ної Ради. Коли ж документи потрапили до парламенту, там і застрягли на роки. І власники нічого не можуть удіяти. Планували вкладати туди гроші, будувати дві станції одночасно, щоб зменшити витрати. Але донині невідомо, коли дістануть дозвіл від народних депутатів.

Та повернемося до Білинського проекту. Електроенергія, яку виробляє станція, подається прямо в електромережу й надходить туди, де менший опір – до найближчих споживачів. Тобто нею користуються мешканці Білина, Квасів, Ясіня.

"Менший опір – малі втрати, – пояснює Дмитро Попівняк. – І тому це вигідно. Передавати електроенергію з Мукачева чи Теребле-Ріцької ГЕС дорого, бо великі втрати в мережі. А тут вона виробляється й одразу ж споживається. У Рахівському РЕМі за рахунок цього одразу ж виросли показники, зменшилися втрати".

Прибутки власників станції станов­лять надходження від продажу вироб­ле­ної електроенергії "ВАТ Закарпаттяобл­енерго". Однак прорахунки при її проектуванні не дозволяють отримувати максимум. Коли нема дощів, станція працює на потужності 20–30–100 кіловат. А коефіціент корисної дії турбіни високий тоді, коли великі потужності, простіше кажучи, коли велика вода. Що менша потужність, то менший ККД. У потоці ж достатньо води тільки в період постійних дощів, або навесні, коли тануть сніги. Решту ж часу вона діє навіть не на півсили.

"Більшість часу ми працюємо на ма­лій воді: на 250, 100, 50 кіловат, – каже Дмитро Попівняк. – А ККД там низький. Ефективніше було б, якби поставили, наприклад, дві станції по 300 кіловат. Тоді результат був би кращим на малій потужності. На такий потік, як у нас, потрібна менша станція. Власники це вже зрозуміли, і тепер думають, як її реконструювати".

Робота Білинської міні-ГЕС – це нагода на конкретному прикладі повчитися реалістично прогнозувати майбутні досягнення, враховуючи потенційно можливі форс-мажори. Водночас вона ще раз підтверджує, що потенціал річок – дуже велика альтернатива традиційним видам одержання енергії.

Теги: Білин, приватна, міні-ГЕС, виробництво електроенергії

0 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати