"Уже більше 200 років люди беруть із озер білосніжну ропу, котру добувають у так званих колодязях-кадовбах, - розповідає нересницький краєзнавець та історик Михайло Гасинець. - Як стверджує місцевий літопис, на їхньому місці у XVIII ст. стояв дерев'яний Господній християнський храм, який одної недільної днини під час богослужіння разом із мирянами враз провалився під землю. Відтак на цьому місці утворилися два солоні озера".
Тепер неподалік озер стоїть дубовий хрест, побіля якого з великим задоволенням відпочивають видобувачі ропи, вівчарі, мандрівники.
Кожен, хто сюди навідується, має бажання добути із колодязів-кадовбів на згадку символічні соляні кристалики, що мають лікувальні властивості, подихати цілющим гірським озоном.
Побіля соляних старих плес тепер зводяться сучасна турбаза, міні-завод із виробництва йодованої солі, православна церква Христа Спасителя.