Десята книга Петра Бронтерюка, як і всі попередні, — про закарпатську міліцію

На сторінках видання постає ціла галерея відомих і не дуже знаних для наших сучасників імен — від Героя Радянського Союзу Олександра Тканка, який із листопада 1944 по травень 1945 року очолював центральний штаб народної дружини, був начальником головної народної міліції Закарпатської України, до генерала Віктора Чепака... Тут і Михайло Лялько, Борис Лучок, Володимир Сірик, Дмитро Дорчинець, Геннадій Москаль, Віталій Максимов, Юрій Рахівський та інші. Ще більша когорта тих, хто керував органами внутрішніх справ на місцях — міськими і районними відділами міліції. Про кожного — розгорнута біографічна довідка, що, безперечно, полегшить роботу дослідникам історії закарпатської міліції.

Власне, бажання досліджувати історію органів внутрішніх справ рідного краю і змусило ветерана взятися за перо. Першою ластівкою стала книга "І серце болить...". Далі була книга пам'яті "Чорнобильський біль" (про померлих і загиблих 490 земляків, ліквідаторів наслідків аварії на ЧАЕС, у т.ч. 36 працівників міліції). Через якийсь час цю книгу було перевидано. Написав Петро Іванович і книги про службу карного розшуку закарпатської міліції, державну службу охорони, службу дільничних інспекторів і т.д.

У ці сумні чорнобильські дні хотілося б нагадати читачам четверту книгу П.Бронтерюка, присвячену сумній даті — 20-річчю катастрофи на ЧАЕС. Серед тих, кого вбив "мирний атом", був і син Петра Івановича Віктор. Він, офіцер міліції, серед перших відгукнувся на заклик поїхати в зону чорнобильського лиха. А 14 років тому відійшов у вічність. Власне, пам'ять про сина й стала стимулом для написання цієї книги. Йому присвячений один із розділів — "Оповідь синові", у якому батько зворушливо звертається: "Вікторику, на тій ділянці — 12 соток землі в селі Сторожниця — добудував хатинку-халабудку, яку ми з тобою починали зводити, проклали водні й інші комунікації: там тепер живуть Вероніка, Василь і маленький Вікторик. На ділянці виросли сад, виноградник, які ми з тобою садили, і вони вже плодоносять. Буяє багато квітів, які покладемо на твою могилку...".

Полковнику П. Бронтерюку вже за 80 років. Але він досі працює спеціалістом відділення служби ВДСО при ГУМВС в Закарпатській області, ще й радою ветеранів ГУМВС та міліцейською асоціацією "Чорнобиль" керує. І на написання книг час викроює. Мабуть, допомагає трудовий гарт (з 12 літ працював на лісосіках), а також 60-річний досвід правоохоронця. За багаторічну і сумлінну службу — дільничним інспектором, начальником кількох міськрайвідділів і одного з провідних відділів обласного управління МВС — нагороджений трьома орденами, Почесною грамотою Президії Верховної Ради України, численними відзнаками міністерства. Легендою закарпатської міліції називають Петра Івановича. Серед його вихованців — 39 теперішніх полковників міліції. Нівроку! Що ж, так тримати, пане полковнику!

Теги: Петро Бронтерюк, книга, міліція

0 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати