Закарпаття: Запорука безпечної життєдіяльності – в скоординованих діях

Віктор Лукеча, заступник голови Закарпатської ОДА: "Скасування служб опіки  безпекою виробництва та охороною праці  в обласній і районних адміністраціях не означає полишення напризволяще цієї сфери взагалі"

- З метою посилити вплив органів місцевої влади на забезпечення безпечної життєдіяльності облдержадміністрацією схвалено, а депутатським корпусом затверджено "Регіональну програму поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища на 2008-2011роки". Звісно,без належної фінансової підтримки цей документ не зробить революції  в працеохоронній сфері, проте головне своє завдання – змінити підходи посадовців до цих проблем, підвищити їхню відповідальність та якість роботи згідно з функціональними обов’язками в цій галузі, переконаний, виконає. Бо ж деструктивною є наразі ситуація, що склалася: скорочення служб опіки безпекою виробництва та охороною праці, що раніше діяли в обласній та районних адміністраціях, ніяк не означає полишення напризволяще цієї сфери взагалі.

Чи насправді,  працюючи на своїх робочих місцях,  наші люди мають гарантовані ст. 43 Конституції України належні, безпечні і здорові умови праці?На жаль, ні. Трапляється навіть, що людей відверто експлуатують замість дбати про збереження кваліфікованого потенціалу робочих рук. Щоб допомогти роботодавцям підприємств приватної  форми власності, ми одними з перших запровадили систему управління охороною праці і отримали можливість координувати їх роботу в частині рекомендаційного характеру.  Зокрема, організовувати навчання спеціалістів підприємств за рахунок коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків та професійних захворювань. Запропоновано також створити комісії в районах, які б  проводили комплексні обстеження стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища підприємств з високим рівнем травматизму і професійної захворюваності. Закономірно стовідсотково тут є розбіжності з законодавчими нормативними документами, тому ці завдання поставлені виключно як додаткові повноваження до функціональних обов’язків.
Проблеми безпеки життєдіяльності завжди актуальні. Коли ж йдеться про підприємства, що їх держава перевела до приватного сектора, то тут набагато складніше управляти процесом. Маю на увазі, зокрема, відкриті акціонерні товариства "Закарпатгаз", "Закарпаттеплокомуненерго", інші. Нові їх власники, належним чином не підготовлені фахово, часом не розуміють всієї відповідальності за роботу на цій ділянці. Сприймають нагляд і контроль як чиєсь самоуправство. Щоб уникнути непорозумінь, бачиться доцільним  на законодавчому рівні до функціональних обов’язків Держгірпромнагляду додати повноваження в частині анулювання ліцензій. Це дасть можливість впливати на процеси і контролювати ліцензіатів, адже на законодавчій основі сьогодні виявляються порушення, а механізму результативного впливу на порушників немає.
Співпрацюючи з Територіальним управлінням Держгірпромнагляду по Закарпатській області, ми завжди знаходимо порозуміння. Неодноразово, коли ситуації загрожували небезпекою для життєдіяльності населення, обласна адміністрація підтримувала наглядову структуру в її вимогах припинити подачу, до прикладу, газу навіть у холодну пору року. Звичайно, такі дії – виняткові, проте  безпека – пріоритет, про неї не можна забувати.
 
Михайло Мартин, заступник голови Закарпатської обласної ради: "Не треба гостріших проблем, за ті, що маємо в Солотвині та Мужієві…"

- Державне підприємство "Солотвинський солерудник" почало "турбувати" регіон з кінця 2004 року: через появу карстових проваль, збільшення їх кількості та глибини, ризики для роботи безпосередньо працівників підприємства та двох алергологічних лікарень, відкритих у виробках восьмої й дев’ятої шахт. Дійшло аж до вимог надати  Солотвинському родовищу солі статус зони техногенної катастрофи. Проте бити на сполох треба було значно раніше. Тоді, коли підприємство замість підпорядкувати Міністерству промислової політики, яке опікується більш ніж трьома сотнями рудників, має досвідчених фахівців і належне фінансування,  чомусь опинилося в  харчовій промисловості АПК. Хоча сіль для споживання населенням практично не випускало, продукцію здебільшого брали за кордон для технічних потреб. Тож з десяток років поспіль на солеруднику не проводилось майже ніяких робіт з утримання родовища в належному стані та вивчення його перспектив. На це в Міністерстві АПК не було належного фінансування. З нашої ініціативи на підприємстві була проведена виїзна сесія ради з залученням усіх зацікавлених у роботі підприємства сторін. Після неї звернулися до найвищих державних інституцій. Що отримали? Замість потрібних 220 всього 12 млн. грн. Коли вже сталося так, що держава не може утримувати свою власність, вихід один – шукати ефективного власника, запропонувавши підприємство до приватизації. Але ДП "Солотвинський солерудник" - стратегічний об’єкт вітчизняної економіки, що не входить до переліку підприємств, які підлягають продажу. Наразі  Міністерство АПК затвердило план консервації солерудника загальним кошторисом 99 млн. грн. Передбачені  на цей рік 55 млн. грн. поки що не надійшли. Що ж стосується алергологічних лікарень, то обласна, розташована в пристосованих виробках  шахти  №8, поки що заборонена до експлуатації з точки зору безпеки. І республіканська, що була спеціально передбачена в планах проходження дев’ятої шахти, яка наразі затоплена, теж не може функціонувати. Одне слово – Україна з такою ситуацією стикається вперше. Проте не варто втрачати оптимізму. Дуже важливо отримати науковий висновок вчених, і тоді робити подальші кроки. До речі, родовище , що тягнеться на значну відстань у бік Тячева, можна розробляти і у відкритий спосіб. Залучивши інвестора і збудувавши випарювальну фабрику можна добувати і продавати хорошу сіль.

Ситуація на ВАТ "Закарпатполіметали"   погіршилася наприкінці 2006 року. Воно, по-перше, зупинилося. По-друге, погрузло в боргах –  із заробітної плати, до пенсійного фонду, за геологічну роботу та виїмку руди державі також треба платити. Коротше кажучи на сьогодні – повний банкрот, на якому працюють сенатори,  хоча працівники – 200 чоловік - на підприємстві рахуються і борги продовжують рости. Крім того, Мінприроди забрало ліцензію, а без неї до підприємства немає жодного інтересу. Перспектива? Буде потихеньку конати. Є тут і серйозна екологічна проблема: потрібно впорядкувати інфраструктуру. 200 тис. тон відвалів мають низький вміст золота. Поки підприємство працювало, то важкі метали, що утворилися під дією природних факторів у відстійнику двічі гасили вапном. Проте зараз вони потрапляють у поверхневі води і йдуть на сусіднє Мужієво. Коли в 1999 році відкрили фабрику і рудник,  планувалося вилучати золота до 85%, застосовуючи гравітацію і флотацію. Проте через чергову передвиборну комбінацію освоїли лише першу частину. На ній і зупинились. Так утворилося хвостосховище, в якому зараз до 50% відходів, що містять різноманітні цінні метали,  які чекають "вирішення своєї долі". Оскільки процес розбудови підприємства зупинився на півдорозі, воно одразу стало нерентабельним і збитковим.

Як відомо, засновниками підприємства були Мінпрополітики, Фонд держмайна України і у невеличкій частці Мінфін.  У 2003 році була створена фірма "Закарпатресурси". Держава у пошуках ефективного власника замість запропонувати вже наявним тримачам пакетів свою частку, ввела структуру під назвою "Світ". І тепер у неї з "Закарптресурсами" судова тяганина. Керівництво області  у 2005 виходило з пропозиціями до Мінпромполітики виставити на аукціон частку статутного фонду "Українських поліметалів" і знайти ефективного власника, заклавши в умови аукціону пріоритетні екологічні проблеми, безпечну технологію видобування золота. Але до нас, на жаль,  не прислухались…

Тепер два підприємства – ДП "Солотвинський солерудник" і ВАТ "Закарпатполіметали" - наш найбільший головний біль, я б сказав, криваві рани на тілі квітучого краю. Ситуацію на них з огляду небезпеки як колективам, що на них працюють, так і найближчим населеним пунктам, спільно з усіма дотичними до проблем безпечної життєдіяльності  структурами мусимо тримати під постійним контролем.
 
Василь Захарець, заступник голови Закарпатської обласної ради професійних спілок: "У світі не придумано більш ефективного способу боротьби людини за свої права, ніж профспілковий рух"

- Відстоювати права працівників на безпечні умови праці профспілки Закарпаття  не в останню чергу зобов’язані й з огляду на Регіональну угоду між Закарпатською облдержадміністрацією, обласною Асоціацією роботодавців та профспілковими об’єднаннями області на 2008-2009 роки. Робимо це звісно в супрязі з Територіальним управлінням Держгірпромнагляду по Закарпатській області. Співпраця не обмежується спільними пленумами, засіданнями, проведенням Тижнів охорони праці. Хай травматизм на робочих місцях, як загальний, так і смертельний  поступово знижується, ми ще не позбулися, на жаль, прикрої, не вигідної, в першу чергу, самим роботодавцям практики приховування фактів  виробничого травматизму. Про нещасний випадок, до прикладу, на одному з лісопереробних підприємств Перечинщини "Метаніка" ми дізналися наприкінці минулорічного квітня, під час Тижня охорони праці. Стався ж випадок 14 березня з помічником верстатника Мирославом Скубеничом, який при накочуванні колоди з естакади на вагонетку, отримав важку травму ноги з інвалідним наслідком. Власник підприємства іноземець Золтан Вінцер, не знайомий з чинним законодавством України у цій частині не замислився над тим, що сталося, належним чином. Його ж  місцеві помічники  - начальник  та майстер цеху – побачили ситуацію своєрідно, умовивши потерпілого за 600 гривень у місяць приховати  неприємну подію. Коли ж із власником поспілкувався технічний інспектор облради профспілок, Золтан Вінцер прийняв правильне рішення, звернувшись до районної дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків  на виробництві та професійних захворювань. У чому виграв? Травма, виявилась серйозною, тож роботодавець, вчинивши за законом, відбувся витратами на штраф та лікарняний. Потерпілий же отримав    належні державні соціальні виплати і 111 групу інвалідності. А вже наступну виробничу травму, що сталася 11 серпня, роботодавець Золтан Вінцер приховувати й не помишляв…

Нерідко приховування нещасних випадків на робочих місцях обертаються для потерпілих та власників підприємств судовими тяжбами. Так було, зокрема, з підприємцем Ігорем Власовим на роботах з ремонту покрівлі в якого у липні 2005 року важко травмувався  працівник Василь Дем’ян. Приватний підприємець умовив потерпілого не казати, де отримана травма, і не просити у медиків лікарняних. Власним коштом оплатив операцію та лікування потерпілого, заробітну плату "непрацюючому" у сумі 6013 грн. Та оскільки потерпілий штукатуром працювати за станом здоров’я не міг, у липні 2007 року звільнив його за власним бажанням. Ось тут і постало питання: на що жити далі? Справа завершилася в суді, який таки зобов’язав підприємця провести розслідування нещасного випадку на виробництві і пов’язати його з останнім.

Як показує практика, у світі не придумано більш ефективного способу боротьби людини за свої права, ніж профспілковий рух. Тож наші позиції, що ледь похитнулись, наразі міцніють. Маємо 166417 членів профспілок та 2684 первинних профспілкових організацій. Раді їм прислужитися, і саме такими кроками повертаємо  віру  людей у профспілки.
 
Михайло Думнич, голова обласної організації роботодавців "Закарпаття": "Важко зламати стереотипи мислення роботодавців на кшталт: що не заборонено законом чи не помічено контролюючим оком, те дозволено"

- Мета нашої організації, створеної 8  липня 2003 року, представництво та захист законних інтересів роботодавців-членів асоціації у економічній, соціально-трудовій та інших сферах, у т.ч. в їх відносинах з іншими сторонами соціального партнерства відповідного рівня, сприяння інтеграції та взаєморозумінню роботодавців Закарпаття.  Наразі маємо 360 організацій-асоційованих членів.  Апарату, який повинні б утримувати, наразі не маємо. Хотів би зауважити, що члени нашої організації –а це здебільшого підприємства, що трансформувалися у акціонерні товариства з  суб’єктів господарювання радянських часів - дисципліновано працюють у чинному законодавчому полі. Вони в нас законослухняні, і їм зайве пояснювати, чому вони зобов’язані дбати про безпечні технології та умови роботи своїх працівників. Інша справа роботодавці, я б сказав, "нової хвилі". Їх  точка зору: можна робити все, що не заборонено законом чи не помічено контрольними органами, "перевихованню" піддається важко. Такі до нас наразі не йдуть.  Стосовно забезпечення  роботодавцями - членами нашої організації належних, безпечних та здорових умов праці можу сказати, що більшість з них ставиться до цієї важливої ділянки з розумінням, згідно зі ст.19 Закону України "Про охорону праці" щороку перераховуючи на праце охоронні потреби 0,5 чи 0,2 належних  відсотки від обсягу реалізованої продукції.

Якщо ж цього не стається, то лише з поважних причин, коли у неприйнятні рамки підприємство ставить держава. Скажіть, чи може підприємство з іноземними інвестиціями, працюючи за угодою з закордонним партнером, не розраховуватись з ним валютою? А що робити, коли Нацбанк каже: валюта, щоб подолати кризу, повинна залишатись у державі, а уряд, який мав би розуміти, що так ми можемо втратити інвестора, виправдовується: банками він,мовляв, не керує. Ось іще приклад: уряд просить не скорочувати працівників. Підприємство йде на це, і керівник, шкодуючи Ірину Петрівну чи Івана Васильовича, у котрих  на утриманні троє-п’ятеро дітей, залишає за ними робочі місця. Паралельно ж із цим, якщо залишеним, не приведи Господи, роботодавець затримує виплату заробітної плати, він несе за це кримінальну відповідальність. Тож хочу сказати: якщо й допускаються роботодавцями порушення чинного у цій сфері законодавства, то - не від хорошого життя. Таке враження подеколи, що роботодавця сприймають за дійну корову: працівникам – дай, бюджету –дай, податки сплати... Роботодавець проти всього цього не заперечує. Єдине, чого просить: якщо не можуть в проблемних питаннях допомогти, то хай хоч не заважають!

Крім цього, наголосив би на важливості відродження управлінської вертикалі, коли йдеться про безпеку життєдіяльності. Вона відсутня з 2005 року. Повноцінно повинна працювати і  Рада БЖД, і структури, що опікуються безпекою виробництва та охороною праці, як при обласній, так і при районних адміністраціях. З їх скасуванням наше керівництво самоусунулося від цього важливого для людей питання, хоча згідно з чинним законодавством повинно бути навпаки. Яких кроків вжити чи механізми відпрацювати – розмова інша. Але те, що управлінська вертикаль повинна діяти – однозначно. Окремо наголосив би на проблемі забезпечення наших роботодавців юридичними нормативними актами з охорони праці. Така система повинна працювати, бо доступ до Інтернету чи можливість купити за гроші має, на жаль, не кожен, адже серед наших роботодавців як ВАТи з кількома сотнями працюючих, так і завклубом з однією прибиральницею, а методична допомога потрібна всім…
 
Михайло Саварин, начальник Територіального управління Держгірпромнагляду по Закарпатській області: "Розумний роботодавець сприймає контроль як допомогу, а не як каральну акцію"

-. Стосунки "роботодавець – працівник – наглядова структура" сьогодні набирають найрізноманітніших, непередбачуваних , а подеколи й потворних форм. Як усі ми родом з дитинства, так більшість наших підприємств і організацій родом з епохи соціалізму.  Ні в якому разі не закликатиму повернути в наше нинішнє життя бодай щось із того що, як ми розуміємо зараз, шкодило чи хоча б гальмувало поступ уперед і економіки, і промисловості. Проте бачу на ділі, як надійно служить нинішнім роботодавцям незабуте старе, зокрема, у безпеці виробництва та охороні праці. До прикладу, прекрасно збережені і розвинуті до європейських стандартів традиції працеохоронної справи на УАП ТОВ "Мукачево-Фішер". На цій відповідальній ділянці до недавнього часу працювала навіть трудова династія: справу колись розпочав батько, а вже багато років поспіль її продовжувала донька.  А ще такий красномовний факт: сам генеральний директор Василь Рябич починав свій трудовий шлях з посади інженера з охорони праці.Як результат маємо таке очікуване від сучасних роботодавців правильне розуміння функцій контрольованих та наглядових структур. Тут, як у приказці "одна голова добре, а дві – краще", добре усвідомлюють, що друге, свіже око ніколи не завадить, а тільки помітить, підстрахує, убезпечить.

Важко сказати, на якому етапі перетворення з державного підприємства у приватне загубили таке розуміння і сприйняття у колективі ВАТ "Закарпатгаз". Адже старі кадрі, як керівні, так і  рядові, добре знали, що з думкою Держгірпромнагляду не можна не рахуватися, адже газозабезпечення  - галузь і травмонебезпечна , і високо аварійна. Новоспечені ж господарі приватної структури поводять себе наче каліфи на годину, намагаються побільше хапанути, не дбаючи про необхідність вкладати у розвиток як  акціонерного товариства в цілому, так і його служби охорони праці зокрема. Так і до повного занепаду недалеко, адже навіть у криницях, якщо про них не дбати, немилосердно хоснуюючи, вода подеколи закінчується.

Приклад абсолютно протилежного ставлення – фірма "ЕНО-меблі ЛТД". У боротьбі з виробничим травматизмом, а в деревообробній галузі регіону він ще досить високий, тут використовують і давно відомі, і нові засоби впливу. І треба відзначити, що з семи  нещасних випадків, зареєстрованих на усіх дільницях концерну в минулому році, жоден не стався за станком чи на якійсь лінії, усі з розряду  "перечепився, впав" чи "прагнучи напідпитку потрапити на виробництво, проломив охоронцеві голову". Немає нарешті і випадків травматизму зі смертельними наслідками. Гадаю не останню роль тут відіграє правильний підхід до проблеми. Керівництво підприємства та його інженерно-технічний супровід сприймають контроль і нагляд як допомогу, а не як каральну акцію. І навіть самі себе контролюють, запровадивши  доморощений  аудит "Система управління "ЕНО". Високо оцінив його ефективність і основний клієнт підприємства - фірма  ІКЕА , адже якщо хочеш рухатись вперед, прагнеш до вдосконалення, функціонуюча  система управління – надійний гарант успіху.  Передбачає вона  чотири звіти: управління якістю продукції, навколишнім середовищем, культурою виробництва, охороною праці й технікою безпеки. Стосовно останнього аудиторський звіт оцінює наявність та стан документації; своєчасність проведення інструктажів і навчань; технічний стан й відповідність вимогам охорони праці обладнання, інструменту, внутрізаводського та автомобільного транспорту; дотримання працівниками вимог ОП та пожежної безпеки, наявність і стан виробничого травматизму, первинних засобів пожежогасіння та індивідуального захисту, і т. д. Поряд з оцінкою, виставленою перевіряючими за п’ятибальною системою, виставляється й попередній бал. Якщо остання  оцінка в середньому не є  вищою за попередню, або ж нижча від середньої оцінки по концерну, аудит вважається незадовільним. Як  наслідок аудитів, "пережитих" підприємством та його підрозділами: підприємство успішно розвивається. А заразом люди, які своєю працею "пишуть" сьогодні його історію, засвоюють мислення, притаманне їхнім європейським колегам.

Теги: безпека праці, травматизм, Держгірпромнагляд, Закарпатполіметали, Закарпатгаз

0 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати