Made in Іза

Перед чільним християнським святом (певно, для ізян найулюбленішим) тут – гаряча пора. У тижні, що передують Великодню за обома обрядами, частина селян поїхали продавати лозяний крам по всіх усюдах, чимало ізян торгують просто на центральній вулиці села, решта доплітає кошики…

Як от пані Василина: вона завжди рада взятися за лозину. Звичайно, не для сина (він у неї – поважний чоловік, голова села), а для кошика… "5, а той 10 за день можу зробити, коли – малі. Навчилася, як мені було 7 років, а вже маю 87…" Життєрадісна старенька, схоже, плете не тільки великодній атрибут, але й – своє довголіття. Зі смішками і примовками вона коротко демонструє чи не весь виробничий цикл: від очищення і замочування лози і до власне плетива. Чимало його способів знають у Ізі. От тільки не відають, звідки взялася ця майстерність: твердять, з лозою були вправні завжди. "Такі майстри всі були, що усяде знали наші кошики. І нині вміють – ті, хто не лінивий", - оповідає пані Василина, у котрої за пару хвилин в руках вже не просто стебла лози, а вже щось схоже на гніздо… "Роботи чи заробітку більше? Хто робить – той має", - каже пані Василина. Її рідну Ізу нині іменують закарпатською столицею сувенірів, ну а щодо лозоплетіння – переконливо лідирують в усій державі. Від лозяних тарілок і до меблів – усе вдається ізянам. Та, звісно, великодній кошик – головний атрибут, що його вмістили навіть на знакові при в’їзді в село.

"Так, була думка його навіть виплести, може, колись і втілимо", - припросивши гостю присісти до симпатичного лозяного крісла (як виявилося, ці зручні меблі – мої ровесники), сільський голова Іван Пристая розповідає про ізянські справи з лозою. До неї у селі таки пошана: 54 гектари відведено… під плантацію лози, і ще на 17 гектарах планують закласти посадки.
 
Лозяну Ізу всі знають як столицю кошиків: "Так, наше село - одне у колишньому Радянському Союзі, що займається лозоплетінням. А коли започаткували? Думаю, не те що до цього тисячоліття, а – до минулого тисячоліття".
 
Сільському голові зручно у плетеному кріслі розповідати про місцевий промисел: "В Ізі 2,5 тисячі дворогосподарств і так чи так практично всі в цій роботі – священик, учитель, сільський голова… Сьогодні в селі й 480 підприємців, що займаються виробами з лози. Вони платять податок, і наша сільська рада – єдина у районі бездотаційна. Так, працюють, їздять. Полтава, Київ, Хмельницьк  - усюди матимуть наші кошики на Великдень…" (а ще, на одному з подвір’їв побачили оголошення "Корзини в Москву", і та ж пані Василина свого часу возила ізянські кошики у Сухумі, Батумі…) Що плетуть? "Усе! Усе, що хочете: в нашому асортименті близько 70 найменувань виробів, починаючи з кошика для сміття… І полички, і підставки під телевізор, етажерки, ліжечка дитячі… Ну, і крісла-гойдалки".

Зрізання, очищення, вимочування (або ж пропарювання, відварювання, а то й фарбування), висушування, - до великоднього кошика лоза має пройти непростий шлях. "Запорука якості? Майстерність ізянців. Я й сам тут виріс. Хочете, покажу власноруч зроблені меблі?.. Наші люди вміють це робити. Кожен ізянець заслуговує на звання майстра народного промислу і, думаю, буду клопотати перед Верховною Радою про надання такого статусу нашим людям…"

Провадячи невеличку екскурсію розкладками лозяного краму, Іван Ілліч наочно демонструє, якими різноманітними бувають вироби із лози і – техніка плетіння, водночас акцентуючи на найякісніших виробах. Ну а щодо того, що у всіх на устах, сільський голова лозяної Ізи переконаний, що до їхніх кошиків криза не влазить, і обходить село стороною. "Треба робити – і кризи не буде!". Натомість, розповідає, у селі є здорова конкуренція, того і якість робіт добра, і взірці все цікавіші…

"Наші кошики, ізянські! До нас не привозять ні з Канади, ні з Індії, ні з Китаю…", - усміхається сільський голова на закиди, що, мовляв, люди подейкують: закарпатські сувеніри не такі вже й закарпатські… І правда, прогулянка лише однією вулицею села засвідчує: з лозою тут на "ти" - з-за парканів на обійстях видно великі жмутки очищеного пруття, і – незавершені роботи… Щоправда, на численних ятках таки віднайшлося дещо "made in China", та це аж ніяк не стосувалося виробів з лози: фігурки із ротангу та ще дещо на кшталт іграшкових змійок та автівок розширюють асортимент торговців. Продавці не приховують походження цього товару, та агітують придбати насамперед ізянське, лозяне. Спокусившись на затишний портативний будиночок для кицьки, розпитуємо пані Марію, котра й торгує, і виробляє лозяний крам. "Усе на світі!", - жінка коротко відповідає на питання про те, що в Ізі вміють робити з лози. Демонструє різноманітні взірці корзин, і оповідає, що великодній кошик опісля може згодитися господині й на ринку. "Так і у Європі ходять за покупками", - жінка натякає на доречність нової кошикової моди під час шопінгу. Щодо цін – від 20-ки за маленького кошика і до 100 гривень за вигадливий великодній атрибут. І – близько 80-ти за найкращий взірець закритого (перспективно – модного) кошика.

В Ізі прийнято на кожен Великдень брати до церкви, звісно, нового кошика (на радість і гаразди, кажуть, прикмета) і таке ж радять й усім іншим. Отже, стрункі ряди кошиків на всяк смак і гаманець вивішені просто на парканах. Якщо торік покупці охоче брали прямокутні, то цьогоріч найбільш популярні із мальованої лози – розповідають продавчині. Майстри ж радять купувати із вареної – такий кошик міцніший і навіть не потребує лакування, а різниться лоза від світлої сирої теплішим кольором.

 
Під пірамідами різнокаліберних і, як не дивно, різнобарвних кошиків – не менш красиві й потрібні у господарстві вироби: скрині для білизни, комоди найрізноманітніших форм, котячі будиночки, хлібнички, багатоповерхові підставки для квітів, навіть дитячі стільчики-коники… І, звичайно, утілення домашнього затишку – крісла-гойдалки… Лозяна мрія коштує від ста умовних одиниць. Комод з шухлядами – від 300 гривень. За комплект кухонних меблів – чотири табуреточки і столик – правлять від шестиста гривень. "Репертуар" не стоїть на місці: ось тобі і кріселко в стилі екомеблів, і стильний комод, і вишуканий кошик для фруктів… Є й "серйозні" комплекти: меблі на замовлення виготовляють на дерев’яній основі, скажімо, з вареного бука, і запевняють: служитимуть не менше 20 літ, а правлять за них від 2 тисяч гривень. Це - власне в Ізі, адже варто зауважити: купуючи ці речі деінде, сплатиш хоча б на 30-50% більше…
  
Лозяна Іза таки недарма славна: загалом самих тільки кошиків можна нарахувати з кільканадцять різновидів. Великодні свята, зрозуміло, пожвавлюють попит, але, певно, вже можна пророкувати й інший популярний бренд. От, одна з найвдаліших моделей корзин – з кришками, на кшталт пікнікових, цілком може витіснити сумки для походів на ринок: і красиво, і зручно, і продукти не мнуться, і цілком в дусі популярних нині екологічних віянь… Певно, ізяни - за таку моду… Власне, вони вміють плести не тільки кошики: за допомоги лози працьовиті селяни "виплітають" і власні заробітки, а значить – гідне життя. І обіцяють: сплетемо усе, що треба, і – якнайкраще, аби кожен міг із задоволенням користуватися лозяним виробом made in Іза…
 

Теги: кошик, лоза, Іза, лозоплетіння

0 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати