Владі Ужгорода, як поганому танцюристу, завжди щось заважає

Виступає директор училища Ліна Петрівна Войченко

Ой, не дозріли ми ще до місцевого самоврядування, сама по собі ідея чудова: всі питання і проблеми місцевої громади вирішувати самостійно, без надмірної "опіки" центру. У цивілізованих країнах так воно і є. А ми ніби претендуємо називатися такими. Та, на жаль, у нас усе якось косо-криво виходить. Доморощені князьки хамовито і безцеремонно топчуть закони, мораль, правду і справедливість.

Яскравою ілюстрацією цього є Київ та Ужгород. Однак проблеми Києва хай турбують киян. А нам болить своє — Ужгород.

"Кого не спитай, ніхто не голосував за Ратушняка — цього "перелітного партійного птаха", а його "друге пришестя" стало реальністю. І закрутилося колесо майнового та земельного дерибану. Особливо відчуло це на своїй власній шкірі Ужгородське вище комерційне училище Київського національного торговельно-економічного університету, правонаступник Ужгородського професійного ліцею сфери послуг; а до того — профтехучилища № 6, відкритого ще в 1947 році.

Влада у місті змінювалась, училище функціонувало, росло, розширювалось, навчало і виховувало кадри для промислових підприємств.

Та вже 2002 року над найстарішим професійно-технічним навчальним закладом Закарпаття, заснованим у 1920 році, коли наш край входив ще до складу Чехословаччини, завис дамоклів меч. Гарна довоєнна споруда в самому центрі міста, на набережній Ужа, впала в око його "батькам". Здавалося б, намір благий — віддати приміщення під бібліотеку одного з місцевих вузів. Та чи спитав хоч хтось колектив училища?

На щастя, якось вдалось відбитися від цих посягань. Судова тяганина закінчилася на користь училища: захистив нас Вищий адміністративний суд України.

Та наші вірнопіддані сутяги знайшли вихід: не вдалося з будинком, то заберемо прилеглу територію. Якщо не з'їли, то хоч надкусимо. А це не просто ділянка з кущиками та квіточками. Це — спортивний майданчик, на якому десятки років проводяться уроки фізвиховання з учнями не тільки училища, а й сусідніх шкіл, а з недавнього часу ще й комерційного технікуму. Крім того, тут щоліта активно відпочивають та оздоровлюються діти ужгородців.

Колектив Ужгородського вищого комерційного училища КНТЕУ (всього — 44 підписи), "Новини Закарпаття"

Та що нашій ужгородській владі діти та їхнє здоров'я! Адже ця земля — такий ласий шматочок! І зроблено хід конем — влада змінює статус майданчика, із власності громади ця земельна ділянка враз переходить у земельний запас міста. А якщо так, то її хоч сьогодні можна продати, аби збудувати якийсь торговельно-розважальний центр.

Коли ж ви наїстеся, панове ужгородські можновладці?

Ми звертаємось до міських депутатів. Чи ви такі черстві, а головне — настільки байдужі до здоров'я дітей, чи так безповоротно продали совість тому, хто безчесно купив мерське крісло?

Звертаємось до третьої влади, яка зобов'язана захищати Закон і чітко дотримуватись Земельного кодексу. Чи для вас Закон, як кажуть в народі, — дишло? Не хочеться вірити, що ви є однодумцями горезвісного пана Ігоря Зварича. Чи указ Президента для вас не указ? Чи ж ви готові зірвати з очей Феміди пов'язку, щоб лише вгодити узурпаторам місцевої влади? Сподіваємось, що далеко не всі з вас ладні зганьбити себе переступом Закону, і в судовій тяганині, розпочатій мерією, винесете єдино справедливий вердикт, який принесе вам честь.

Теги: Ужгород, земля, дерибан, Ратушняк, училище, суд

1 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати