Елеонора Демеш: "Якщо серцем відчую свого принца, то сама підійду до нього з пропозицією знайомства"

Красуня живе і навчається в Ужгороді, працює барменкою, походить зі звичайної родини (мама — медсестра, батько працює на "швидкій"). Дівчина навчається у комерційному технікумі за спеціальністю обслуговування готелів та туристичних комплексів. Про своє життя, діяльність, майбутні плани й маленькі таємниці Елеонора погодилася розповісти нашому кореспондентові.

— Хто підтримував тебе під час конкурсу?

— Мене підтримував мій друг. Я хотіла, щоб були батьки, але було лише одне запрошення. Я вважала — або нехай приїдуть обоє батьків, або ні один. Після нагородження друг ще мені казав, мовляв, хоч би попередила, щоб більший букет квітів купив. Він одразу дав мені телефон, щоб я зателефонувала мамі. Від хвилювання я неправильно набирала номер. Пів на другу ночі, мама — така сонна — взяла слухавку, а я їй кажу, що виграла, що стала королевою. І я почула, що мама плаче.

— Твій київський друг є твоїм прихильником?

— Ні, ми просто друзі. У мене нема бойфренда. Наразі я сама й мені так добре, відчуваю себе вільною, незалежною.

— У такому разі скажи, що найбільше цінуєш у чоловіках?

— Мені важливо, щоб чоловік цінував дівчину як людину, як особистість.

— Буває так, що тебе сприймають лише як гарненьку дівчинку?

— Буває, але з таких ситуацій я виходжу дуже легко. Можу гарно сказати "досить".

— Ти вималювала для себе певний ідеал чоловіка?

— У мене нема ідеалу чоловіка. У мене є образ чоловіка в голові, я думаю, якщо я побачу свого принца, то я це відчую. Якщо би я побачила його на вулиці, то підійшла б і запропонувала йому знайомство, хоча зі мною такого ще не було. Якщо відчую серцем, що це він, то я це зроблю.

— На твою думку, яка головна риса твого характеру?

— Я за гороскопом — Скорпіон, отож трохи вперта. А так можу дуже легко дружити з людьми, знаходжу спільну мову з оточуючими.

— Яку свою помилку не могла би собі пробачити?

— Я дуже вперта. Як­що розходжуся зі своїм хлопцем, то більше ніколи не повертаюся. Моє ні — раз і назавжди. Коли починаю з кимось стосунки, одразу попереджую, що даю лише один шанс. Якщо хтось цей шанс втрачає, то це вже його проблеми.

— Що для тебе означає дружба і чи є у тебе справжні друзі?

— Стосовно справжніх друзів не знаю (замислилася. — Авт.). Були друзі, з якими я з садочка товаришувала, останнім часом вони відвернулися від мене й питають на кшталт: скільки я заплатила за перемогу. А люди, з якими я була не настільки близька — навпаки. Шкільні друзі взагалі пішли своїми стежками. Тепер у мене інші друзі, які зі мною працюють. Маю друзів, але найкращих у мене нема.

— Що стосується на­вчання, чому ти обрала напрямок обслуговування готелів? Ти ж, здається, хотіла бути фармацевтом...

— Взагалі я мріяла і мрію, що колись вступлю і закінчу фармакологію. Хімія — це моє. Я вступила до Ужгородського Національного університету, але відмовилася, бо потрапила на платну форму навчання й там була лише стаціонарна форма навчання. Але мені треба їздити, ось тепер мене місяць не було в Ужгороді, отож стаціонар мені не підходить.

— Так легко відмовилися від своєї мрії?

— Та це і вчитися шість років стаціонарно, якби хоч п’ять і заочно... Я ж ще працюю барменом-шейкером, отож заробляю на себе. Тим паче, не люблю брати гроші в батьків. Коли вчилася в школі, то теж підпрацьовувала й мала власну копійку.

— Кажеш, що дуже любиш свою роботу в барі, однак, зважаючи на твій тріумф, чи працюватимеш і далі в цій галузі?

— Думаю про це вже давно. Наразі хочу ще трішки попрацювати.

— Крім модельного бізнесу, роботи й навчання, що для тебе є важливим, чим займаєшся?

— Намагаюся якомога більше часу проводити з рідними — батьками, бабусею, дідусем. Коли вчилася в школі, то вихідні проводила з бабусею і дідусем, тепер більше спілкуюся телефоном, але це не те. Батьки працюють, з ними теж мало спілкуюся. Йду на роботу на дванадцяту, а мама рано-вранці, повертаюся після дванадцятої ночі — мама вже спить. Мені зараз бракує спілкування з близькими. Просто нема часу.

— Плануєш пов’язати своє життя з модельною кар’єрою?

— Я думала про це і думаю. Було би приємно... Хотілося б до Києва переїхати, але наразі хочу закінчити технікум, потім переведуся в університет на готельно-туристичний напрям, а вже потім на фармакологію.

— Задля модельної кар’єри ти жертвуєш своїм навчанням, роботою, спілкуванням із рідними... Чим ще ти готова пожертвувати задля конкурсів краси?

— Я можу пожертвувати навчанням, роботою, але ніколи би не пожертвувала спілкуванням із батьками. Для мене головне — це спілкування з ними. Я всім завдячую їм. Чи могла би я пожертвувати коханим? Думаю, якщо людина любить, то й жертвувати не потрібно.

— Які твої подальші плани?

— Готуюся до конкурсу "Міс Модель світу", який пройде в листопаді в Китаї.

Теги: Закарпаття, конкурс, Елеонора Демеш, «Королева України 2009»

0 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати