Такі маневри відбуваються і в Ужгороді.
Спитаймо-но себе: як став головою Ужгорода Сергій Ратушняк?
Офіційно вважається, що у квітні 2006 року він виграв вибори, набравши 22 тисячі голосів (що майже вдвічі менше, ніж у попередні роки). Але за кого ж тоді голосувала решта з виборців Ужгорода? Навіть якщо залишимо це питання риторичним, безсумнівно одне – майже 70 тисячам ужгородців Ратушняк був до лампочки. Отож гербова печатка давнього міста потрапила до липких рук Сергія Миколайовича, якому довіряє лише один із п’яти ужгородців!
Утім навіть не мізерний рейтинг мера привертає увагу до цієї проблематики, а феномен "мера-корупціонера".
ООН визначила шість тенденцій, що впливають на криміналізацію людського співтовариства, і одна з них – "адміністративний тиск на людей, позбавлення їх реального права вибору в процесі виборчих компаній і виборів. Це веде до захоплення влади та її монополізації й приватизації "легальними шляхами".
2006 року в Ужгороді престолонаступники знову порушили закони й право територіальної громади створити реальне самоврядування, діючи перевіреними радянськими методами. Так само, як і 1994-го. Пригадуєте, навіть колишній Президент України Леонід Кучма охрестив сучасні місцеві ради збіговиськом містечкових мафіозних кланів, замішаних на бюджетних коштах.
Звичайно, можна закинути, що говорити про фальсифікації виборів мера Ужгорода нічого, бо досі їх чомусь ніхто не спростував у суді. Але навіть те, що в Ужгороді "народники" з брендом "Ми" отримали 8 % голосів, а їх чинний обласний керманич Сергій Ратушняк – 38 %, свідчить: комісії "правильно" підрахували кінцевий звіт. Користуючись попереднім досвідом, схопивши ключі від кабінету голови міськвиконкому й печатки, мер-фальсифікатор швиденько дав команду спалити всі виборчі бюлетені "достроково" – ще, не приведи Господи, перевірять.
На першій же сесії Ратушняк розділив партійних депутатів за списками, зовсім невідомими пересічному ужгородцю: визначив тих, із ким можна "домовлятися" про потрібне голосування. Цифра 26 – це крайня більшість, яку треба зацікавити, зметикував Сергій Миколайович і пообіцяв "вирішити" – кому клаптик землі, кому роботу, кому гроші. Таким чином бренд "Ми" запрацював у комерційному напрямку.
З міських сесій Ратушняк зробив цілковиту таємницю. Питання, які виносяться на розгляд, не оприлюднюються за 10 діб у ЗМІ (що є порушенням Конституції України та Закону "Про місцеве самоврядування"), аби з ними, збав Боже, не ознайомилися мешканці міста. Тільки впродовж 2008 року міська рада, порушуючи чинне законодавство, провела аж 64 пленарні засідання без закриття сесії, оголошуючи лише перерви між засіданнями. Мер збирав "підгодованих" депутатів на сесії телефоном за годину до початку засідання, без обговорення питань у комісіях, без віддрукованих проектів рішень. Достукувалися ж тільки до "своїх" депутатів! Інших, хто має власну думку, не запрошували й не запрошуються тепер.
Невже усіх цих порушень не бачать працівники прокуратури? Адже й цього року своїм розпорядженням мер Ратушняк оголосив чергову сесію міської ради на 2009 рік, де у порядку денному перераховані всі статті та дії Закону України "Про місцеве самоврядування" без конкретизації питань. Це означає, що усіх нас знову мають десь...
А ще Сергій Миколайович має зручну звичку не підписувати жодного документа, за який можна потрапити за ґрати. Це роблять його заступники. Один, до речі, пан Бобков, уже не витримав і звільнився від гріха подалі. Зате Ратушняк на своє задоволення мандрує світом (більше 160 вояжів тільки за останнє "царювання" в Ужгороді). Аякже, є за що – "роздерибанено" землі й комунального майна більш ніж на 500 мільйонів гривень.
При цьому обласний центр брудний, ужгородці позбавлені елементарних побутових вигод.
Тож, думаймо, за кого й за що голосувати!..