Вільне падіння

При всій повазі до редактора, не можу збагнути чому “незалежну” газету мають утримувати платники податків, якщо її не в змозі утримати читачі? Чому в цьому місті ми маємо платити не тільки за воду-тепло-газ-електрику-телефон-сміття, але й за газету, яка виходить накладом у кілька тисяч і яку переважна більшість не читає.

Я розумію, що погляди “Трибуни” коливаються разом з генеральною лінією мера Ратушняка і йому краще розраховуватися за підтримку з народної кишені, аніж з власної. Але все ж таки треба і совість мати! Тут, дай Боже, за сміття по 5 гривень нашкребти з народу.

Тим паче, що місто має свою муніципальну газету, де влада друкує усі необхідні публічні матеріали. І за це “Ужгород” отримує щорічну дотацію в 120 тисяч гривень. Кілька років тому ратушняківці першими виступили проти фінансової допомоги комунальній газеті. Навіть хотіли закрити “Ужгород”. Мовляв, городяни не мають утримувати пресу, це – нечесна конкуренція і таке інше. Але як самі прийшли до влади, то ладні з наших грошей фінансувати навіть приватну газету. Вже економити міський бюджет не треба?

Я розумію, що виживати газетам нелегко. Тільки за останній рік припинили свій вихід “Карпатський голос”, “Соціал-демократ”, “Світогляд”, “Трембіта”. Завмерла в останній тиждень “Закарпатська правда”. Непросто навіть лідерам. Їхні тиражі постійно знижуються. Я порівняв наклади з листопадом минулого року і схопився за голову. У “РІО”” тираж упав на 15 тисяч, в “Новин Закарпаття” – на 8 тисяч, у “Феста” – на 4 тисячі, у тієї ж “Трибуни” – на 4 тисячі . Два “Старі замки” об’єднали.
Причому списання навіть лідерів газетного ринку сягає 40%. Погано пишуть чи вже погано й читають? Адже колись тираж щоденної(!) “Закарпатської правди” сягав 160 тисяч примірників. Тепер усі закарпатські газети разом не наберуть й половини. Куди поділися читальники?

Закарпаття вирізняється найбільшою кількістю газет на душу населення. Дійшло до того, що наклад газет почали вимірювати сотнями примірників. Ясна річ, рано чи пізно ринок починає впорядковуватися. Виживають найсильніші. Адже газета навіть з кількома тисячами примірників не може бути самоокупною. І приречена або на смерть, або на фінансову ЗАЛЕЖНІСТЬ (дотації). І можна якими завгодно великими буквами писати спереду “незалежна”, але ззаду й так все буде видко.

А поки вільне падіння триває. Газети стають подібними одна на одну, як почорніле листопадове листя під ногами. Безликість. Сірість. Вторинність. Є вже й закарпатське "ноу-гау" -- видання без журналістів. А для чого? Щось скачаємо з Інтернету, щось передеремо в інших. Тільки хто за такий непотріб заплатить гривню?

Чи не тут ми розгубили 80 тисяч читачів – цілу армію, яка би годувала не одне видання. І жодних принизливих дотацій тоді не треба.

А поки - падаємо...

Щасливого приземле...

Теги:

4 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати