Ужгород: Міська санепідемстанція торік штрафувала 450 разів

Однак, як і по Україні загалом, тривожною залишається ситуація щодо туберкульозу: якщо за минулий рік у місті (населення Ужгорода 116 тис. чол.) захворіли 57 людей, то за поточний період вже 11 ужгородців. Носіями цього соціально-інфекційного захворювання є переважно колишні зеки, бомжі, роми, а останнім часом також люди середнього достатку, по області є і хворі на туберкульоз діти до 14 років. В обласному тубдиспансері з наявних  200 ліжок для міських хворих виділено 45. З огляду на їх гостру нестачу, міська влада вишуковуватиме резерви для відкриття ще 15 ліжок, отож матимемо необхідні 60 “туберкульозних” ліжок. На жаль, заклад розташований у міській зоні й з цим доводиться миритися, хоча пошуки іншого місця для його перенесення тривають.

Тривожною є й інша статистика: з 9 ужгородців, захворілих торік на лептоспіроз ужгородців шестеро померли. Санітарна служба попереджає: особливо обачними мають бути насамперед працівники ЖРЕРів,  які ведуть ремонтні роботи у підвалах будинків, і  рибалки. Слід уникати контактування з каналізаційною водою, водоймищами (як-от Чорні озера, ставки у Чопі). Саме там заразилися померлі від лептоспірозу. Торік Ужгородська міська рада ухвалила рішення виділити  65 тис. грн. на боротьбу з іншим смертельним захворювання — сказом, поширювачами якого є гризуни. Однак на дезинфекційну станцію надійшло тільки 10 тис. грн., що уможливлює проведення лише третини дератизаційних заходів,  для отримання ж ефекту необхідно знищити 75 % пацючого поголів’я (за підрахунками, на 100 міських “квадратах” живиться двоє пацюків). Цьогоріч уже зафіксовано 68 випадків, коли людей кусали пси (співвідношення бездомних і домашніх 1:1 ). На жаль, не маємо ще виваженої й контрольованої програми регулювання популяції вуличних тварин, але безумовно керуватися маємо насамперед гуманним ставленням до людей.

Обов’язкова торік вакцинація проти кору і краснухи згодом була офіційно призупинена і на сьогодні вже є висновки французьких фахівців про те, що вакцина відповідає вимогам до проведення необхідних щеплень, але що буде з вакцинацією проти цих недуг — наразі невідомо. На переконання Василя Ілліча, людство ще не знайшло ще більш дієвого методу боротьби з багатьма недугами, окрім як через щеплення, а тому не згоден з деякими медиками, які категорично проти вакцинації. Він завважив на своєму праві вимагати позачергової атестації і позбавлення лікарської категорії, у т.ч. диплома.  Незмінно актуальне питання якості води при своєму зовнішньому благополуччі насправді приховує багато проблем.  Так, Минайський водозабір забезпечує водою, що надходить із 70- метрової глибини і не потребує хімічної очистки, але рухається водогонами, які на 70 % технічно зношені. Після бактеріального очищення вода, яка надходить  до споживача, відповідає вимогам Держстандарту. НФС бере воду з відкритого  водоймища (каналу), який неогороджений, не охороняється належним чином, замулений на дві третини, потребує чищення., проте на виході вода також відповідає вимогам стандарту “вода питна”.

Про стан каналу, з якого п’є половина Ужгорода, правоохоронним органам відомо з інформації головного державного санітарного лікаря міста, яку він подавав  до природоохоронної прокуратури, а  також  до міської прокуратури. На жаль, там своїх традицій не змінюють: реагувати не поспішають.  Санепідемслужба попереджає ужгородців: пити таку воду можна тільки кип’яченою!  Незаконними є тривалі відключення з боку МРЕМ насосів, якими подається вода, щоденно після 10-ї години. Головний державний санітарний лікар м. Ужгорода підготував інформацію про до прокуратури, УСБУ, міської ради для відповідного реагування на  явне порушення законодавства.

За прогнозами фахівців, купатися влітку в Ужі буде безпечно з тієї точки зору, що вода відповідає вимогам до води відкритого водоймища, а колишні “перечинські викиди” з лісохімкомбінату у річку вже не потрапляють. Стосовно облаштування пляжу на Радванському кар’єрі робити це санепідемслужба заборонила через значну глибину цієї водойми і близьке розташування до кладовища (після його закриття має минути 50 років).    

Слід нагадати, що Генеральний план розвитку Ужгорода, затверджений міською радою у 2004 році, від міської санепідемслужби погодження не отримав і матеріали про це були передані до прокуратури. Зокрема, цим Генпланом знехтувано розвиток водопостачання і водовідведення мікрорайонів Липники, Червениця, Дравці, Доманинці (частково), в ньому відсутні чітка програма благоустрою і прибирання міста, а також не визначено зони аеропорту (і на сьогодні санітарно-захисну зону аеропорту не визначено і не затверджено, а нагляд за аеропортом здійснює відомча СЕС з Києва). Попри те, що нинішня міська влада закупила сміттєві контейнери, потужну сміттєзбиральну і мийну техніку тощо, проблеми з прибиранням  не зникли, багато невизначеного з необхідною кількістю контейнерних майданчиків, їх створенням і розташуванням, кількістю транспорту для вивезення ТПВ, періодичністю вивезення — цих простих, здавалося б, але вкрай важливих моментів Генпланом не розроблено.   

Торік санепідемстанцією було виписано 450 штрафів за різні порушення вимог благоустрою, комунальної гігієни тощо (на фізичних осіб у розмірі 17 — 102 грн., на юридичних осіб — 102 — 425 грн.) За бездіяльність штрафуються ЖРЕРи, окремі з них  кількаразово. На переконання Василя Ілліча,  незамінним правилам гігієни і санітарії починати вчити треба зі школи, можна констатувати, що покоління 80-х років у цьому виховному аспекті, на жаль, певною мірою, втрачене. 

Теги: Ужгород, санепідстанція, Василь Петричко, сміття, водоканал

0 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати