Августин Волошин. Апостол правди і науки

Батько

Після запровадження у школах Закарпаття навчання та позакласного спілкування угорською мовою тамтешніх дітей за розмови на перервах українською били й ставили навколішки на зерна кукурудзи. А на свята змушували співати: "Угорська моя вітчизна, угорці батько й мати, угорською розмовляю, по-угорськи відчуваю".

Тож у ході перепису населення 1930 року українцями назвалися в Закарпатті 2325 осіб, а русинами - 446916. Але у 1939-му 92% голосами до їхнього парламенту були обрані представники єдиного об'єднання, внесеного до бюлетенів, - українського.

А ті одностайно проголосили Укра­їнську державу, тисячі громадян якої воліли загинути в нерівному бою, аніж здатися без нього. І найвагоміше терези в їхній свідомості схилив Волошин, якого закарпатці прозвали батьком.

Народився він 17 березня 1874 року в сім'ї священика у селі Келечин під Міжгір'ям. А коли після навчання в семінарії, університеті й вищій педагогічній школі сам став греко-католицьким священиком і викладачем математики й фізики, то знехтував підвищеною держплатнею за зречення від рідної мови й субсидіями, які Росія надавала москвофілам.

Саме завдяки його "Букварю", підручникам і перекладу Біблії не забули рідної мови закарпатці. Він ще й створив та редагував єдину їхню українську газету й заснував та очолив видавництво. Зароблені в ньому 300 тисяч крон та свій будинок віддав сиротам, ще 100 тисяч - бідним, решту майна теж заповів на благодійні заходи.

Очоливши учительську семінарію, гартував у ній більшість кадрів національного руху в Закарпатті. А в 1918-му став співзасновником Руської народної ради й Директорії Підкарпатської Русі, що проголосили злуку з УНР, але після її катастрофи погодилися увійти до складу Чехословаччини на правах автономії.

Глава держави

Коли Прага надала її у 1938-му під тиском учасників Мюнхенського арбітражу, то Волошин став держсекретарем уряду Підкарпатської Русі, а згодом очолив його. А 15 березня 1939 року парламент Підкарпатської Русі обрав його Президентом незалежної Карпатської України.

Майже беззбройних закарпатців, яким допомагали нечисленні добровольці з решти України, угорці здолали пізніше, аніж німці французів у 1940-му. А Волошин спершу очолив кафедру педагогіки Українського Вільного Університету в Празі, потім - увесь УВУ.

Але у травні 1945-го його вивезли в Москву чекісти, чиїх допитів не витримували й молоді люди. На запит про нього Празі відповіли, що помер від  вади серця 19 липня того ж року (за ін­шими даними - 11-го).

А в 2002-му Волошину посмертно присвоїли звання "Героя України". Але досі шпетять його у ЗМІ за нібито німецьку орієнтацію. Однак до опору угорцям Волошин закликав після "дружньої поради" з Берліна не робити цього. Та й захисту в нього не просив, а вимагав, бо Німеччина була арбітром кордонів Карпатської України, відтак - його гарантом.

А щодо сподівань на допомогу Німеччини, то, окрім неї та Італії, ніхто кордонів Карпатської України не гарантував. І навіть демократичні США здобули незалежність за допомогою короля Франції, страченого невдовзі його підданими, як тирана.

Теги: Карпатська Україна, Підкарпатська Русь, Августин Волошин

4 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати