На збиранні чорниць в Австрії закарпатка заробила 1,2 тисячі євро

48-річна Тетяна Палчей із села Велика Копаня Виноградівського району Закарпаття у 2008-му працювала в Австрії. Збирала чорниці біля міста Бухкірген.

— Загранпаспорт я дістала за місяць, — розповідає Тетяна. — За шенгенську візу віддала 530 гривень, за квитки туди й назад — 150 євро. Поїхало 20 людей із села. Господар Мартін поселив нас у маєтку. Плантації яфин має біля будинку і в горах, куди літали на вертольоті.

Досвідчені збиральники за день здавали 60 кг ягід. Тетяна працювала уперше. Збирала близько 40 кг.

— Зривали кожну ягідку окремо, — продовжує. — Перестиглу кидали в окреме відро. З неї хазяї варять горілку-шнапс. Якщо в сусідніх супермаркетах чорниці розбирали швидше ніж зазвичай, ми працювали понаднормово. Куховарили самі. Я привезла з дому гречки, рису, овочів і муки. Але й докуповувала. Двокілограмову палицю вареної ковбаси — за 5 євро, півкіло кави — 2 євро.

За шість тижнів Тетяна Палчей заробила 1,2 тис. євро. Цьогоріч у липні збирається знову.

У країнах Скандинавії збирають брусницю, чорницю і морошку. Василь Феодосійович зі столичної фірми EU JMP набирає групи до Фінляндії. Пропонує їхати власним авто. Так дешевше: 225 євро з кожного пасажира. Літаком — від 500 євро.

— За сезон доводиться не раз переїздити, — пояснює. — Та й доставити ягоди у приймальні пункти власним авто швидше. Його можна орендувати на місці. Це обійдеться у 180 євро на весь сезон. Ще стільки треба віддати податку і страховки.

Житло та харчування — за власний кошт. У туристичному кемпінгу найдешевше — 7–11 євро за добу.

— При наборі я одразу питаю, чого людина їде — заробити чи відпочити. Відтак розділяю їх по групах. Хто хоче заробити, має працювати, незважаючи на погоду. От я влітку 2000-го заробляв по 90 євро на день. А початківці — не більше 50-ти. У Фінляндії за сезон на ягодах, 90 днів, можна мати чистими 4–5 тисяч євро.

Киянка Надія Глущук, 30 років, у грудні 2008-го повернулася з Великої Британії. Привезла 8 тис. євро. Чотири місяці працювала у теплицях, де вирощують печериці.

— Агентству працевлаштування треба було заплатити 1,5 тисячі євро за документи, їх переклад та візу.

Знайомі порадили дешевший варіант — посередника з Англії. За 500 євро він прислав гостьове запрошення. На дорогу витратила 300 євро.

Надія працювала щодня з 6.00 до 21.00, отримувала по 100 євро. Житло та харчування двічі на день — за рахунок господаря.

— Я до весни лишилася б, але здоров’я підкачало, — жаліється киянка. — Ми щодня підживлювали хімікатами лотки, в яких ростуть гриби. Приміщення теплиці закрите. Нам видавали респіратори, але цілий день у них не виходиш. У мене почалися висипи на шкірі. Я повернулася додому.

— Дуже багато хімії усюди, — погоджується волинянка Оксана Олесь. — У серпні 2008-го я їздила в Польщу на яблука. Якось зірвала одне, щоб з’їсти. Пан Яцек як крикне: “Не їдж!”. Йому не шкода, просто те яблуко дуже оброблене хімікатами. Зате пан Яцек пригощав нас яблуками зі свого садка біля хати. Там уже ніякої хімії.

28-річний житель Умані Черкаської області Михайло Поляков щороку із травня до вересня працює в Австралії.

— Уперше поїхав туди студентом. Зав’язав знайомство з тамтешнім фермером Мареком. Він мені платить 5 тисяч доларів на місяць. Але працювати треба зрання до смеркання. Марек бере по 300 доларів на місяць за харчі. То ми з хлопцями ловили кроликів. У Австралії їх тьма, а місцеві не їдять.

Найбільший попит за кордоном на робочу силу віком 35–45 років, каже 33-річний Олексій Березняк з одеського агентства ”Джоб рекрутинг”.

— Кількість вакансій для українців зростає. Бо наші виконуватимуть чорну роботу за копійки. А європейці — ні. Охоче беруть українських жінок, вони витривалі. Терпітимуть погане ставлення, бо їм треба повернутися додому із грошима.

Сумлінних працівників закордонні господарі запрошують на збір ягід знову самі, без посередників. Витрати будуть менші.

Теги: чорниці, заробітки, Австрія, євро

0 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати