Невідома Карпатська Україна. 15 березня - 70 років від проголошення Карпатської України

Маю на увазі, продовжує М.Делеган, питання, пов'язані з політико-правовим статусом Карпатської України, міжнародним аспектом її історії, діяльністю "Карпатської Січі" та участю цієї організації у путчі проти уряду Августина Волошина й чехословацького військового командування, економічною діяльністю Карпатської України тощо.

Карпатську Україну не слід розглядати як спонтанне державне утворення. Вона виникла внаслідок відповідного розвитку міжнародної ситуації і споконвічного прагнення горян жити однією сім'єю з однокровними братами по той бік Карпат. Ще у середині ХІХ ст. наш поет-будитель Олександр Духнович писав: "Бо свої то за горами - не чужі..." У 1919 році в Хусті відбувся Всезакарпатський з'їзд, який висловився за злуку з УНР. Була й Гуцульська Республіка... А 15 березня 1939 р. в Хусті проголосили незалежну Карпатську Україну, яку дослідники по праву називають паростком української державності в Карпатах. Історичний потяг закарпатців до України завершився восени 1944-го прийняттям на Першому з'їзді народних комітетів у м.Мукачево Маніфесту про возз'єднання краю з Україною. До слова, на Всеукраїнському референдумі 1 грудня 1991 року переконлива більшість населення поліетнічного Закарпаття висловилася за можливість і далі жити у незалежній, суверенній Україні.

У складі Чехословаччини Підкарпатська Русь (згодом - Карпатська Україна) опинилася добровільно, за Сен-Жерменським мирним договором від 10 вересня 1919 р. Конституцією Чехословаччини передбачалася широка автономія для русинів (українців), яку надали тільки восени 1938 року. Тоді ж було затверджено перший уряд автономії на чолі з Андрієм Броді, потім уряд сформував відомий політик і громадський діяч проукраїнського спрямування Августин Волошин. Він відіграв ключову роль у подальших подіях у краї.

Але повернемося до "білих плям" Карпатської України... До маловивчених та дискусійних питань М.Делеган відносить стосунки між центральним федеральним урядом у Празі та всіма урядами автономної Підкарпатської Русі (Карпатської України). Справа в тому, і це підтверджується відповідними документами, що міністри автономного уряду Карпатської України призначалися безпосередньо президентом ЧСР, іноді без будь-яких консультацій із головою уряду автономії, що призводило до досить гострих конфліктів між центральним та автономним урядами.

Додаткового вивчення, вважає Михайло Делеган, потребують і економічні результати діяльності уряду Карпатської України. Становище автономії ускладнювалося тим, що вона після Віденського арбітражу втратила рівнинні райони, основні міста, що, зрозуміло, посилювало безробіття, зростання цін на продовольчі товари, інфляцію. У дослідників є документи, які розповідають про намагання уряду Карпатської України взяти на облік всі великі підприємства, залучити іноземний капітал, відновити транспортний зв'язок, розвивати систему освіти і медицини, однак вирішувати всі ці питання було складно, оскільки фінансово автономія цілком залежала від федерального бюджету, а власних фінансових ресурсів не мала.

Цікавими на предмет дослідження є й останні тижні існування Карпатської України. У цей період відбулися вибори до Сойму автономії, путч військових формувань "Карпатська Січ" проти уряду Августина Волошина і чехословацького військового командування... Спроба "військового штабу" (М.Колодзинський, С.Єфремов та інші) організувати опір угорським військам силами декількох сотень "січовиків", семінаристів та гімназистів на підступах до Хуста завершилася поразкою.

Подвиг молодих оборонців Карпатської України порівнюють зі звитягою героїв Крут, які пожертвували своїм життям за волю рідної землі. До речі, Карпатська Україна чи не першою в Європі (15 березня 1939 р.) вчинила збройний спротив фашистським окупантам.

У той час, коли угорські війська займали територію Карпатської України, війська фашистської Німеччини практично без будь-якого опору окуповували територію Чехії та Моравії і входили у Прагу. Через деякий час на чеських землях був створений так званий "протекторат Богемії та Моравії". Так трагічно завершилася історія Другої федеративної Чехословацької республіки, складовою частиною якої до 15 березня 1939 р. була автономна Карпатська Україна.

Цікаво, продовжує Михайло Делеган, як сприймало Карпатську Україну керівництво тодішнього Радянського Союзу. В архівах є нота урядові Німеччини від 18 березня 1939 року, якою СРСР відреагував на заяви гітлерівської дипломатії про те, що чеські землі "належать відтепер до території Великої Німецької імперії і переходять як протекторати Богемія і Моравія під її захист". "Действия германского правительства послужили сигналом к грубому вторжению венгерских войск в Карпатскую Русь и нарушению элементарных прав ее населения", - йдеться у ноті.

Словом, ці та інші нюанси з життя Карпатської України ще належить вивчити історикам: вивчити грунтовніше, детальніше і глибше, переконаний Михайло Делеган. Архівні матеріали про Карпатську Україну впорядковані, відкриті і доступні. Чимало документів наш архів отримав з Угорщини та Румунії.

Дедалі частіше звучать пропозиції істориків про створення на Закарпатті бодай невеликого наукового колективу, який спеціально займався б дослідженням Карпатської України, насамперед її джерельної бази. Справді, ми повинні знати історію рідного краю. Без прикрас і фальшувань. Бо це частина історії нашої держави.

Теги: Карпатська Україна

0 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати