Із щоденника Сергія Федаки. Оптимістичне

Це призвело до проблем з доларом, а відтак і всіх міжнародних фінансів. У нас же причиною кризи стало ослаблення регулюючої ролі держави. Вона відсторонилася від диктування бізнесу умов гри, в результаті чого там запанував суцільний безлад: рейдерство, бізнесові війни із подальшим банкрутством підприємств, рівень корупції зріс у кілька разів. Єдине – ніби трохи зменшили контрабанду, але це справи не врятувало. Антикризові заходи поки більше нагадують ту ж саму війну між кланами: влада допомагає “правильним” і топить “неправильних”.

Останні, правда, успішно огризаються. Особливо це відчутно на Закарпатті. Рівень цін на базарах тут піднявся, але не так загрозливо, як в індустріальних областях. Рятують бабусі з їх городиною, молоком-сиром та варенням. Можливо, вони перепродають те, що закупили по дешевці на осінніх ярмарках, але ж змогли-таки зберегти! Рятує відчутний підвіз дешевих харчів із сіл. А головне – прогноз про повернення тисяч наших заробітчан із Європи не справдився.Все-таки ситуація в Україні ще гірша, ніж там, тому працюють за Шенгенською завісою, а євро вкладають таки у рідний край. Тепер вже не тільки будують розкішні котеджі, а й вкладають у такий-сякий дрібний, а то й середній бізнес. Поки в основному у туристично-рекреаційну сферу, яка, чесно кажучи, вже перенасичена кількісно, але якістю обслуговування нікуди не годиться. Не виключено, що надалі почнеться вкладання і в якісь виробництва. Найбільше ж постраждав великий (як на закарпатські мірки) бізнес.

Від народження він орієнтувався не так на внутрішній ринок, як на європейський, або беручи звідти сировину і комплектуючі, або ж збуваючи туди власну продукцію. До того ж саме великий бізнес найбільше залежний напряму від політичної ситуації і гризні нагорі. Все як у наших смерекових хащах: нагорі буря, а внизу тихо-тихо. Всупереч прогнозам громадське і культурне життя у краї не завмерло, а після осіннього шоку і новорічно-різдвяного загулу починає набирати обертів.

Людям не хочеться думати про неприємні реалії, які не залежать від них, хочеться забутися і заморочитися якимись розвагами, видовищами, то ж відповідна індустрія працює на повну. Наші люди – запасливі хом’ячки. Те, що у минулі роки ішло на придбання предметів розкошу (рекордним був 2007-й, коли Україна била всі рекорди і була державою максимальних соціальних контрастів), тепер розподіляється трохи ощадливіше.

Це супроводжується страшною соціальною істерією, але вона носить більше ознаки політичної пропаганди, ніж справжнього відчаю. Погано, що цей рік втрачений для України, бо і політики і бізнес вже займаються виключно президентськими перегонами, а паралельно і майбутніми виборами мерів, що відбудуться практично одночасно. Криза в Україні може закінчитися так же різко, як і почалася – після президентсько-муніципальних виборів. Жахлива стагфляція 1993 р. знищила в Україні стару компартійну номенклатуру і привела до влади представників директорату і банкірів.

Нинішня криза може відкинути від влади цей прошарок та привести якийсь принципово новий. Скажемо так, представників системного бізнесу, які мають цілі свої імперії, більші чи менші, і роблять там гроші буквально на всьому. Це справжні держави в державі, які найбільше постраждали за останні роки і прагнуть реваншу. Криза зробила те, що обіцяла, але чого не змогла влада. Спільні проблеми об’єднують Схід і Захід.

Судячи з соціології, їхні настрої усе більше зближуються. Біди, які щотижня виникають в різних куточках України, переживаємо разом. Нас не могла об’єднати радість, але об’єднує спільна ненависть до негативу, котрий панує від Сяну до Дону. Нація консолідується, хоч це відбувається і не так, як воно гадалося. До того ж скоро весна, що зменшить енергетичні проблеми, додасть вітамінів, сонячного світла і просто гарного настрою.

Теги: Федака, щоденник, криза

0 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати