Відпочивати в Карпатах треба з розумом

Вже 2 січня цього року трагедією завершився відпочинок в Карпатах для двох туристів. 25­-річний хлопець та його дівчина зі ще двома товаришами вирішили самовільно піднятися на Говерлу. В горах вони розділилися. Товариші ввечері зуміли повернутися на базу і повідомили про загублених. Через важкі погодні умови рятувальники зуміли знайти туристів на схилі Малої Говерли. Зрозуміло, що на той час вони вже були неживими. Так само розпочався й рік 2008-­й, коли загинув 28-річний чоловік з Хмельницького.

Небезпечна безпека

Найгірше, що через власну самовпевненість молода людина могла забрати з собою на той світ ще й групу туристів з Росії. Троє жителів Нижнього Новгороду надумали піднятися на зимову Говерлу і шукали для цього гіда. Викликався хмельничанин, запевнивши росіян, що він у цій справі майстер. Помилки «гід» почав робити вже на початку подорожі, вибравши для сходження найважчий маршрут, який досвідчені туристи називають складним навіть у літню пору року. В результаті завів людей на гору Брецкул, яку сплутав з найвищою вершиною України. Зрозумівши помилку, хлопець, замість того, аби, як рекомендують рятувальники, піти назад по своїх слідах, вирішив спускатися в долину схилом Брецкула. Не знаючи, звісно, що ці схили лавинонебезпечні. В результаті горе­альпіністи все ж таки зірвали лавину, яка захопила гіда та одного з туристів. Останній вибратися з пастки зумів. Для хмельничанина ж сніг став домовиною. Рятувальники зуміли знайти його в обід наступного дня під 60­-сантиметровим шаром снігу. Судячи з положення померлого, він не робив спроб вибратися з-­під снігу. Можливо тому, що за свідченнями росіян, хлопець під час походу посилено налягав на коньяк – ще одна помилка в ряді багатьох, що, зрештою, й призвели до загибелі молодої людини.

Альпіністів називають «флегматиками від смерті», маючи на увазі, що вони, через своє небезпечне захоплення, завжди готові до трагічних випадків. Проте, мова про «серйозні гори» – Кавказ, Альпи чи Гімалаї. Наші ж Карпати вважають легкими й доброзичливими. Власне, й альпіністами туристів, що ходять у Карпати, ніхто не називає. Тим не менше, з року в рік Карпати жорстоко карають тих, хто ставиться до них занадто легковажно, а до повідомлень рятувальників про загублених, замерзлих, травмованих туристів ми вже звикли так само, як до повідомлень про ДТП.

Небезпека Карпат полягає саме в їхній безпечності. Їхня «несерйозність» настільки розслабляє туристів, що жертвами стають навіть досвідчені спортсмени, що раніше пройшли «вогонь, воду та мідні труби», не кажучи вже про безпечних новачків, які подумки порівнюють похід в гори з прогулянкою в міському парку.

Гірське повітря як вбивця

«Такі нібито безпечні гори, як Карпати, де всього шість 2­-тисячників, ховають у собі серйозну небезпеку. Справа в тому, що нашій місцевості притаманна висока вологість. Нападає сніг, потів він підтає, утвориться кірочка, яку знову присипле снігом. Так можуть утворитися кілька пластів снігу, які легко зсунуться під вагою людей, що піднімаються. Це ще гірше, ніж схід лавини. У людей, що займаються гірським туризмом, є така сленгове слово «перемичка», яким називають пологу рівнину між горами. Саме там найбільш небезпечне місце, куди можуть зійти зсуви (не лавини – в Карпатах багато лісистих гір, де лавина не має місця для утворення)».

Саме в такій перемичці між горами Петрус та Говерла стоїть пам’ятник четвірці альпіністів, які загинули в 70-­х роках XX століття. Також у Карпатах стоять хрести, поставлені в пам’ять про угорських, чеських та польських альпіністів, які загинули ще до війни, коли не існувало якісного спорядження. Здебільшого у передвоєнний час альпіністи гинули в Карпатах від переохолодження або від травм, які у більшості випадків можна було вилікувати, але потрібно було негайне транспортування, яке було нереальним забезпечити у ті роки. Також чимало бувало в ті роки загадкових випадків, коли цілком здорові туристи раптом помирали в горах з незрозумілих причин. Нині ж зрозуміло, що гинули вони від хвороб, які в ті роки ще не вміли діагностувати.

Безглуздих смертей вистачає навіть при сучасному спорядженні, мобільному зв’язку, GPS­-навігації. Зокрема, люди гинуть через елементарну непристосованість до місцевого клімату. Повітря на висоті понад 1,5 тисячі метрів над рівнем моря є розрідженим. Звісно, не настільки, як на тритисячній висоті, але для жителів рівнинної зони це повітря однозначно інше. Трагічні випадки трапляються й через невміння користуватися сучасним спорядженням. Наприклад, була історія, коли туристи загинули від нестачі повітря, бо неправильно встановили намет. Часто туристи можуть заблукати в лісі і померти від охолодження, незважаючи на те, що були одягнені в термобілизну. Влітку трагічні випадки досить часто трапляться на гірських озерах. Завдяки туристам-­«героям», які обов’язково хочуть покупатися в крижаній воді. У нас є 132 озера, з яких лише 36 постійні, а інші виникають внаслідок танення вод. Зрозуміло, що купатися в них не варто, тому що легко отримати судому. Відповідно, були випадки, коли таке купання ставало останнім. Кілька мерців прийняло Синевирське озеро.

Були також випадки загибелі від диких тварин. В суворі зими вовки в пошуках їжі можуть і напасти на людей. Щоправда, подібне траплялося переважно ще в 40-­х роках. За сучасний період вони не нападали – з’явилася велика кількість сміття, в якому тварини шукають харчування.   

Травматичні лижі

Гинули в Карпатах не лише любителі гір. В радянський період у нас дуже активно розвивалася тренувальна база для рафтерів. Гірські річки Карпат, особливо навесні, коли тане сніг і йдуть дощі, повноводні і дуже підходять для тренувань. Саме в такий час у Рахівському районі постраждали кілька радянських спортсменів, яких очолювала олімпійська чемпіонка. Як не дивно, загинула лише вона, інші ж зуміли з річки вибратися. Стверджують, що чемпіонка перед запливом не одягнула рятувального жилету, на відміну від інших членів команди. Тобто постраждала через власну самовпевненість.    

На Закарпатті розвиваються екстремальні парапланеризм, дельтапланеризм, маунтенбайкінг, які також призводять до численних травм і навіть загибелі спортсменів. Так, торік у Жденієві на Воловеччині розбився об дерево парапланерист через неякісний параплан. Хоча найбільшим за кількістю травм, які призводять до каліцтва, та смертельних випадків залишається гірськолижний спорт. Будь-­який любитель лиж неодноразово міг спостерігати на схилі, як рятувальники транспортують донизу травмованих любителів швидкої їзди. До прикладу, раніше лижники здобували важкі травми через неякісні підйомники – відривався трос і під напругою врізався просто в нещасних, ламаючи ребра. Нині такі підйомники вже заборонені. Трагічний випадок трапився кілька років тому, коли людину забули на крісельній дорозі. Чоловік вирішив злізти самостійно, зробив мотузку з одягу, яка випадково обгорнулася навколо шиї, перетворившись на зашморг.

Ще одне ризиковане заняття – спелеологія. Тут любителі гострих відчуттів можуть отримати психологічну травму від приступу клаустрофобії. Причому, як і у випадку з Карпатськими вершинами, фатальною стає нібито безпечність закарпатських печер. Дізнавшись, що у нас є печери, причому, порівняно з тернопільськими, невеликі, люди приймають рішення дослідити їх самостійно, навіть не знаючи можливостей власного організму. До того ж у закарпатських печерах дуже легко дезорієнтуватися, оскільки вони не обладнані як туристичні об’єкти.

Самовпевнені – на цвинтарі

Чимало було випадків зникнення людей. Таке теж траплялося, як правило, раніше, коли ще не існувало мобільного зв’язку. Нині ж це, переважно, кримінальні випадки. Зникали люди й безслідно. Причин цьому так само може бути – наприклад загинув у лісі і був з’їдений тваринами, або засипаний селевим потоком.  Загалом же, підозрілих фактів загибелі людей нині дуже мало. В основному гинуть та травмуються через необачність. Спеціалісти  рекомендують дотримуватися кількох простих правил, аби не поповнити список жертв Карпат: Найголовніше – не бути самовпевненим. Самовпевнені лежать на цвинтарі. По­друге, потрібно ретельно готуватися до подорожі. Кожен любитель гір повинен мати похідну аптечку. В туристичних магазинах продаються готові аптечні комплекти. Обов’язково подумайте про зручне взуття, одяг, запас одягу. Нині не проблема отримати всю необхідну інформацію по горах, тому новачкам треба не полінуватися пошукати необхідну інформацію в мережі. Якщо не розрізняєш гриби чи ягоди, то не збирай ніяких. В потенційно небезпечні місця самому краще не лізти: в печери, на скелі в інші місця. Недарма в народі виникли легенди про погані місця, чорні ліси і таке інше. Вони знали, що в горах є місця, куди краще не лізти. Елементарні правила безпеки врятують від проблем в горах і турист повернеться з відпочинку цілим та неушкодженим.

Хоча, існують в Карпатах і трагічні випадки, які логічно пояснити не можливо. Закарпатський фольклор повний розповідей про всілякі темні місця. Можливо, більшість з легенд – просто вигадки. Однак і понині в наших горах трапляються загадкові історії, які можна пояснити хіба що містичними факторами. Проте, це вже тема для іншої публікації…

Теги: Закарпаття, Карпати, турист, безпека

0 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати