Кінь – свині не товариш. Замальовка з найбільшого на Закарпатті ринку худоби

На хустській торговиці, як завжди, людно. Обабіч об’їзної продають різноманітні крупи та комбікорми для худоби. Всередині ринок переповнений продавцями свиней. Маленьке 10-15-кілограмове порося продають за 500-700 гривень. Парочку можуть віддати за 800-1100. У самому кінці «свинячого» ряду зауважую невеличку юрбу. Це народ зібрався, аби подивитися на «монголів». Так називають волохатих кучерявих поросят чорного кольору з короткими рильцями. Ґазди з сусідньої Виноградівщини просять за одну таку тваринку 750-800 гривень. Ціну обумовлюють тим, що ці свині їдять і траву, й сіно, як корови. Тобто обходяться без нині дорогого зерна - пшениці, ячменю чи вівса. Економна худобина виростає майже до двох метрів завдовжки і ваги понад двісті кілограмів. А така свиня тут коштує від двох з половиною до трьох тисяч гривень…

Дорослого, на заріз, кабана вагою 100-120 кілограмів продають за 1500-2000 гривень. Серед них - довго- і короткопискі. Останніх, каже торговець Олександр Попович із Боронява, що під Хустом, купують здебільшого на сало. Перших же - на м’ясо. Для цього тварин спеціально годують. Аби було файне сало, свиню більше годують молоком та хлібом. А для м’яса - помиями з ріпи (цукрового буряка) та якісного зерна.

Час від часу ревуть молоденькі телята та свині. Це м’ясні оптовики завантажують повні мікроавтобуси живим товаром. Вже вдома тварин забивають, і таким чином наварюють майже 100 відсотків на розібраних свині чи теляті. Робити цього ніхто у державі не забороняє, ще й податків за це не беруть… До речі, м’ясні оптовики не дуже придивляються до худобини і не випитують, як її годували…

З наближенням оранки та сівби на тваринному базарі збільшується й кількість торговців кіньми. Неподалік, через дорогу від «свинячого» ряду, кіньми торгує циган. До нього часто підходять, але не надовго, мовляв, добротна, та дорога худобина. І справді, цигани купують добрих коней у селян, а потім перепродують їх значно дорожче. На час нашого візиту на ринку було не більше 17-20 господарів з кіньми. Покупців прудконогих тут не бракує. Майже всі лише приглядаються. Не наважуються викласти 1000-1200 доларів за дорослого коня. Саме за стільки планує придбати собі помічника на господу Іван Бігун із села Рокосового на Хустщині. Чоловік каже, що заплатив би більше, але за файного молодого «чіковика».

- А тут лише п’ять-шість молоденьких коней, яких ще гріх запрягати, – обурюється ґазда.

Інші кажуть, що три-чотирирічного коня ще «викохати» треба. Краще купити шестирічного. Такі тут до півтори тисячі умовних одиниць коштують. Іван Бігун розповів, що коні живуть до 25-30 років. Найбільше допомагають на господарстві у віці від шести до п’ятнадцяти років.

- Добрий ґазда, який має коней хоч два-три роки, легко може визначити вік коня за зубами. Якщо здорові білі зуби - коневі десь до шести років, якщо попсовані, то - десять і більше, - стверджує селянин.

Вибрати коня нелегко. Купують цих трудяг не на рік-два, а щонайменше на п’ять-шість. Треба добре придивитися, чи кінь дає себе підкувати і чи слухає вказівки господаря. Бо ж є ще й такі, що кусаються, або низькоп’яті. В останніх, кажуть кінні торговці, швидко стираються копита. Тож треба пильно приглядатися, перш ніж вибрати собі «трудову силу».

Теги: Закарпаття, гривня, долар, торги, худоба, свиня, теля, кінь

0 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати