Мер Ужгорода використовує механізм голосування депутатів міськради в корисливих інтересах

Журналістів при цьому взагалі мають за обслугу: так званих чужих просто не повідомляють про сесії, а всіх разом, зокрема й своїх, не вважають за потрібне ознайомлювати навіть із проектами рішень: щоб, бува, чого зайвого не помітили чи не зрозуміли. А те, що про рішення людей, яких обрали й найняли на роботу мешканці Ужгорода, останні мають право знати, нинішню міську владу цікавить найменше. Бо це може зашкодити або й завадити «дерибану» всього в Ужгороді сущого на користь мера та мероугодних осіб.

Звісно, як би, наприклад, відреагували люди, зокрема підприємці, коли б прочитали рішення № 421 від 2007 р., яким звільнено від ринкового збору ринок «Кадуцей-7» на вул. Оноківській, засновником якого є люди, дуже близькі до Ратушняка. Рішення на такий копил далеко не єдине. Воно належить до цілої серії актів, котрі вибудовуються в струнку політику ділити все і всіх на своє й чуже. Ринки теж поділили на «чорні» й «білі». Щодо одних ухвалюють рі­ше­ння, як у випадку з «Кадуцеєм», навіть якщо це суперечить інтересам міського бюджету, адже ринкові збори – суттєве джерело його поповнення. На інших підприємців чинять тиск і залякують. Про побори й інші платежі годі й казати.

Інше цікаве рішення – № 434 від 29 грудня 2007 p. Ним на розміщення якогось офісу виділено аж 0,4 гектара землі на вул. Робочій, 6. Що ж це за офіс на майже півгектара – 8 стандарт­них дачних ділянок? Мабуть, якась гі­гантська фірма, що дасть роботу сотням ужгородців, вирішить їхні життєві проблеми, поповнить міський бюджет? Та досі про таке навіть щедра на порожні обіцянки міська влада анічичирк.

Рішенням № 467 від 22 січня 2008 р. припинено діяльність комунального підприємства «Енергетичні системи Уж­города», яке обслуговувало бюджетні установи. Його ліквідовано через приєднання до КП «Уж-тепло». Знову, як і з ринками, підприємства ділять на «чорні» і «білі». Перші ліквідовуються шляхом приєднання разом із усім майном до інших. У згаданому випадку це газові комунікації, газорозподільне обладнання та інше недешеве устаткування.

До слова, більшість сумнівних рі­шень підписує не сам голова міської влади Сергій Ратушняк, а секретар ради або ж заступник мера.

На «чорні» та «білі» поділено й мікро­райони Ужгорода. Так, рішенням № 131 Ужгородської міськради V скликання виділено з міського бюджету 100 тис. грн на проектно-будівельні роботи водозабору відомого об’єкта «555» (колишнього військового містечка), який пов’язують із Ратушняком, тим же рішенням ще 120 тис. грн виділено на реконструкцію водозабору мікрорайону Горяни. Бо виробничим приміщенням бізнесмена Ратушняка воду треба насамперед. Решта людей почекає.

А ось іще дуже показовий приклад. Рішення № 213 на 16-му пленарному засіданні IV сесії ухвалено в інтересах однопартійця Сергія Миколайовича В.Сятині. Як відомо, С. Ратушняк очолює обласну організацію Народної партії В. Литвина, а однойменною фракцією в обласній раді керує М. Сятиня, родичі якого тримають цілу аптечну мережу в області й по всьому Закарпаттю. Отож у рішенні Ужгородської міськради йдеться про приватизацію вбудованого приміщення аптеки на проспекті Свободи, 54. А нещодавно на догоду тому ж Сятині виставили на продаж шість іще донедавна комунальних аптек.

 Але вершиною майнових махінацій, мабуть, є рішення № 468 від 22 січня 2008 р. Ним для КП «Бюро тех­нічної інвентаризації» передано у пов­не господарське відання приміщення на вул. Жупанатській, 3. Відповідно бюро звільнило своє приміщення у пасажі, де тепер розмістили філію дитячої і юнацької бібліотеки, котру виселили з її приміщення на вул. Підградській. Дарма що буквально за кількадесят метрів у тому ж пасажі є така сама дитячо-юнацька бібліотека. Навіщо дві однотипні установи за десяток метрів одна від одної? Очевидно, йдеться у перспективі про злиття й ущільнення цих культосвітніх закладів. Звільнене ж приміщення на вул.Підградській дістала в оренду фірма одного депутата, наближеного до В. Мартина і С. Ратушняка. Юридично орендар, а фактично власник цього приміщення, замінивши вік­на, уже веде активний пошук потенційного покупця, якому готовий поступитися прекрасною спорудою під офіс неподалік центру міста за фантастичну суму. Отак майже з нічого робляться добрі гроші. Власне, не з нічого, а з  близькості до міської влади Ужгорода.

Не дивно, що цими й багатьма іншими рішеннями перманентно займаються правоохоронці. А мер періодично в істерії волає про те, що його насмілюються викликати на давання свід­чень і запевняє: усе з політичних мотивів.

25 березня 2008 р. прокурор Ужгорода Олександр Стратюк видав постанову про порушення кримінальної справи проти осіб Ужгородської міськ­ради та її виконавчих органів за фактом перевищення службових повноважень (ч. 3 ст. 365 Кримінального кодексу). 7 травня таку ж позицію обрав і міськрайонний суд. Але вже 5 червня 2008 р. Закарпатський апеляційний суд скасував судову й прокурорську постанови.

З цим не погодилася обласна прокуратура. Старший прокурор одного з її відділів В. Машіка оформив каса­ційне подання на рішення апеляційного суду. Цю касацію 11 грудня 2008 р. підтримала колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного суду України, ухваливши спеціальну ухвалу про її задоволення. Справу відправлено на новий апеляційний розгляд. Отож заминати всю ту правову вакханалію, яка чиниться в Ужгородській міськраді й міськвиконкомі, Ратушняку та його вірним наближеним усе важче й важче.

А як оцінюють дії керівництва міста звичайні ужгородці, засвідчило опитування, проведене наприкінці січня однією з молодіжних організацій краю. Зокрема, діяльність мерії як дуже добру оцінили 0,8 %, як добру – 10 %, наскільки доброю, настільки й поганою – 26,7 %, як погану – 32,5 %, і як дуже погану – 30 %...

Теги: Закарпаття, Ужгород, Ратушняк, міськрада

1 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати