Із церкви, що горіла на Вінничині, врятували хрест, який пожертвував архімандрит із Закарпаття

– Жива? – з надією питають люди. Хтось обгорілим вишитим рушником протирає образ, і всі полегшено зітхають – не згорів. Від вогню вціліли старовинні ікони Миколая Чудотворця, Серафима Саровського та спеціальний журнал, куди записують свідчення зцілень і чудес. Але були і сльози відчаю – древні ікони Вознесіння, Семистрельна, вишите Різдво Христове, «Благодатне небо», старовинна «Мінея», усі лампади і внутрішнє убрання церкви згоріли повністю.

– Ми все по ниточці, по павутиночці стягували, – плачуть жінки, – таку красу зробили. Так тішились, що у нас така церква гарна, що люди їдуть з усіх сторін. В кого ж це рука піднялася? Не бояться ні Бога, ні людей... Ви ж дивіться, престол у вівтарі білим залишився – все навкруги палало і горіло, а на ньому парчове покриття залишилось неушкодженим.

В ніч з 24 на 25 жовтня подружжя Алла та Сергій Намізнюки прокинулись від «розривів» скла. Горіла церква! Сергій одразу ж кинувся до дзвіниці і тривожним дзвоном розбудив селян. Своїми силами їм вдалося погасити вогонь.

З Літина прибули правоохоронці, які побачили на місці пожежі усі ознаки підпалу. Попередньо встановлено, що вночі до храму під’їхала машина. Вікно церкви було розбито. У храм закинули 10-літрову каністру з соляркою, підпалили квач і кинули у приміщення.

Солярку, а не бензин використовували свідомо. Адже бензин спалахує миттєво, а злочинцям потрібен був час, щоб встигнули виїхати з села, поки люди не прокинулись. А солярка розгорається повільно.

Це було вже третє попередження настоятелю храму ієрею Володимиру Кіщуку. Цей священик приїхав у село два роки тому, і саме при ньому з’явилась у церкві чудотворна Зиновинська ікона. Він зробив усе, аби якомога більше людей дізнались про неї. Видно, комусь дуже не подобалось, що в село приїздить багато паломників. Звичайно, вони залишають пожертвування. Саме за ці гроші громада планує відродити в селі жіночий монастир і відбудувати собор, який колись тут був.

Отець Володимир з радістю дає ікону в інші села і приходи, щоб люди, які не мають змоги поклонитися святому образу у церкві с.Шевченково, могли зробити це у себе вдома. До того ж, влітку по території Літинського району пройшов великий хресний хід із Зиновинською іконою.

– 11 вересня ми дали ікону отцю Димитрію у Немирівський район, – розповідає ієрей Володимир, – а 12-го ввечері її мали нам повернути. Але батюшка подзвонив і сказав, що ще багато людей стоїть у черзі до ікони і він фізично не встигне привезти, як домовлялися. І саме в цю ніч, коли ікона мала бути у храмі, нас пограбували. Винесли усе, що стосується богослужіння – два престольних хрести, Євангеліє, євхаристичний набір для причастя – без цього неможливо відправити службу. А також – прикраси з чудотворної Турковицької ікони, хрест, який пожертвував архімандрит із Закарпаття до Зиновинської ікони. Також винесли наш сільський древній хрест, який тільки-но нам повернули з Старокостянтинова Хмельницької області.

У церкві знайшли лист російською мовою, набраний на комп’ютері: «Дорогой святой отец Владимир. Спасибо вам и Зинаиде (жінка, яка зберегла ікону у радянські часи – авт.), что прославили нашу деревню. Но не все жители поддерживают ваши чудотворения, хватит этих чудес. Мы знаем, что это ваш бизнес. А мы не хотим больше этих чудотворений. Если вы хотите – оставайтесь. Но монахов и монастыря здесь не хотим. А вам не нравится – уезжайте. Вместо вас пришлют нам другого священника».

А через два дні під дверима храму прихожани побачили голубий сміттєвий пакет, перетягнутий скотчем для поклейки вікон. Там лежав один хрест і дорога лампадка з запискою, написаною під трафарет: «По прошению возвращаем лампаду, чтоб горела. Зина, перестань быть святой, ты будешь за это в ответе».

Після цього листа батюшка благословив на ніч виносити ікону з храму. Відчував, що не зупиняться. Чи знали про це злочинці, невідомо, але через два дні після останнього листа у вікно церкви полетів запалений факел...

– З усього видно, що це не могли зробити місцеві жителі, – говорить Ігор Фабенчук, старший дільничний інспектор Літинського РВ УМВС України у Вінницькій області, – бо для селян 10 літрів солярки – дуже дороге задоволення. Колгоспу немає, тому кожен літр солярки на вагу золота – це ж скільки городів можна зорати. До того ж, у селі не користуються сміттєвими пакетами і не будуть заклеювати його дорогим віконним скотчем.

Сьогодні підкинутий хрест і лампада – на експертизі. В день пожежі ми провели подвірний обхід – 400 жителів опитали. Ніякого результату це не дало. Зрозуміло одне – то були не крадіжки з метою наживи, бо історичної цінності викрадені речі не мають. До того ж, якби нажива, то прийшли і викрали, а палити і підкидати записки... Зараз створена слідчо-оперативна група у складі 7 чоловік, яка займається тільки цим випадком. Очолює її перший заступник начальника Літинського райвідділу Іван Бондаренко.

До речі, як повідомив Олександр Кутовий, начальник прес-служби МНС України у Вінницькій області, це перший навмисний підпал церкви на території області. За останні 5 років через недотримання правил пожежної безпеки згоріло 3 деревяні і 2 цегляні церкви.

– Що будете робити далі? – запитую у старости храму Галини Пльоти.

– Ось буде святкування Казанської ікони Божої Матері – у нас вже є благословення проводити нічне богослужіння. Поки що батюшка буде правити у літній кухні, що біля церкви. Ми вирішили, що ремонтувати згорілу церкву не будемо, бо нам вже порахували – це буде коштувати великих грошей. Краще ці гроші вкладемо у відновлення жіночого монастиря. У старовинному будинку архієрея, за часів якого прославилась наша чудотворна ікона, зробимо церкву. Ми все одно планували її там робити, але не вистачало то грошей, то часу.

До речі, під час пожежі сталося ще одне чудо. Були знайдені історичні відомості про ще одну чудотворну ікону – Турковицьку, яка також дивом вціліла у цій пожежі, бо була закрита склом. Виявляється, у 1938 році поляки знищили православний Турковицький монастир на території Польщі. З тих пір про цю ікону нічого не було відомо. І ось її список знайшли у Шевченково...

– Ми впевнені, що Матінка Божа допоможе нам справитися з цією проблемою і ми добудуємо храм, – говорить отець Володимир, – а тих людей, котрі вчинили такий гріх, треба тільки пожаліти, бо не відають вони, що творять. Це нас не зупинить, ми просто швидше почнемо відбудовувати нову оселю для нашої ікони. Служби як проводились, так і будуть проводитися: щосереди о 10-й ранку молебень з акафістом, а двічі в місяць, по неділях, Літургія. Паломників приймаємо у будь-який час. А щодня з 10-ї до 18-ї години можна зателефонувати у наш храм: 8 096 566 70 11.

Теги:

4 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати