Американця Алекса Шнайдера на Закарпатті інколи сприймають за агента ЦРУ!

Волонтери - добровольці, які виявили бажання надавати Україні допомогу у професійному розвитку і просто сприяти кращому розумінню між двома націями. Хоча досі багато людей (особливо у селах) вважають, що американські волонтери - це агенти ФБР чи ЦРУ, які приїхали, щоб вивідати державну таємницю. Американців, які живуть на Закарпатті, об'єднує довкола себе «Вікно в Америку» Закарпатської обласної універсальної наукової бібліотеки. Тут іноземці можуть не тільки поспілкуватися рідною мовою, а й знайти друзів.

Александр Шнайдер приїхав в Україну в жовтні 2008 року з американського штату Массачусетс. Два місяці хлопець провів у Чернігові, там він вивчав українську мову, знайомився з українською культурою. Після пройдених курсів його направили в Ужгород, де він житиме до грудня 2010 року.

- Алексе, у тебе європейське прізвище? Розкажи про себе.

- Так. Мій прадід був німцем. Він одружився із європейкою - правда, не знаю, з якої країни, - і виїхав до Сполучених Штатів. Тому в мене є родичі у Німеччині, Польщі, Росії та Словаччині. В Америці живу недалеко від Бостона і Нью-Йорка. Після закінчення школи вступив до університету в Торонто (Канада) на спеціальність «Лінгвістика і антропологія». Мій батько - професор історії мистецтва, ілюстрації та дизайну, мама - соціальний працівник, а старший брат-архітектор.

- Як ти зважився стати волонтером?

- Після закінчення університету і отримання диплому бакалавра переді мною постав вибір: або йти працювати за відносно невелику плату, або продовжувати навчання. Зрозуміло, що мені треба вчитися і здобути ступінь магістра, та я вирішив зробити в навчанні на деякий час перерву і стати на 2 роки волонтером КорпусуМиру.Тим більше, поки в мене нема власної сім'ї - це добрий шанс вивчити культуру іншої країни.

- Коли дізнався, що маєш їхати в Україну, чи не лякав стереотип, що їдеш у колишній Союз?

- Ні. Ще коли я вчився у Торонто, спілкувався із канадськими українцями, аджетам проживає велика діаспора. Вони багато розповідали про Україну. Крім того, перед приїздом сюди я прожив півроку в Центральній Європі - у Празі. Мав знайому, яка жила в Україні. Тому добре знав, куди їду.

- Твої перші враження від України і Ужгорода?

- Перші кілька днів були складними, оскільки ми загубили на літаку свій багаж Тож, коли ми дісталися до Чернігова - дуже зраділи, що нарешті доїхали. Чернігів - гарне місто, там я відчув себе у Європі. , Але Ужгород - вразив більше, він схожий на справжнє центральноєвропейське місто, тут відчувається вплив інших культур. Багато волонтерів потрапляють у містечка і села, тому я дуже зрадів, коли дізнався, що житиму у великому місті з усіма зручностями і комфортними умовами.

- Маєш тут багато друзів, не сумуєш за Штатами?

- Я - єдиний волонтер в Ужгороді. Викладаю англійську мову у старших класах ліцею з поглибленим вивченням окремих предметів. Часто спілкуюся з волонтерами, які проживають у Перечині чи інших містах Закарпаття, на Івано-Франківщині або Львівщині. Тут я знайшов друзів серед своїх колегу школі. За Америкою, звичайно, сумую, але я усвідомлював, що буду відсутній два роки, тому психологічно підготувався. Набагато розумніше бути тут і сумувати за Штатами, ніж бути у Штатах і не зробити цього кроку - не стати волонтером.

- Чула, дехто вважає тебе агентом ФБР чи ЦРУ?

- Відверто про це мені ніхто не каже, але я відчуваю, що багато людей про мене так думають. Але то й не дивно, бо навіть багато американців не розуміють місії волонтерів Корпусу Миру і цікавляться, чим же я займаюся в Україні.

- Є речі, яких тобі не вистачає в Україні?

- Нема - я до всього звик. Мене задовольняють умови, в яких я живу. Важче інше - зрозуміти українську систему, систему всього. Наприклад, не розумію, якже працює черга, коли ви намагаєтеся один перед одним пролізти в переповнену маршрутку. В Америці роблять інакше - люди стають у чергу і по одному заходять в автобус. Також важко піддається розумінню бюрократична тяганина, наприклад, утому випадку, щоб розпочати у місті якийсь проект. Важко мені піддається і українська система освіти, бо вона відрізняється від американської. У Штатах кожна освітня установа має більше свободи стосовно викладання матеріалу, а в Україні кожен заклад підпорядковується комусь. Тому мені бракує елементарних знань.

- Напевно, є щось, що тобі й подобається тут?

- Найбільше мене вражає щиродушність, привітність людей. Також я приємно вражений великою національною свідомістю українців. Навіть, якщо вони й зацікавлені у подорожах і мандрівках, то жити хочуть обов'язково в Україні. В Америці більшість людей горді за своє місто, штат, але рідко хто пишається в цілому своєю країною. В Україні це правило не діє.

- Алексе, в той час, яку США проходили президентські вибори, ти перебував уже в Україні. Чи брав участь у голосуванні?

- Так. Я підтримав кандидатуру Барака Обами - голосував за нього поштою. І дуже задоволений, що він став президентом Америки. На мій погляд, Обама зуміє втілити ужиття хороші проекти.

Теги: Закарпаття, США, волонтир

0 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати