Карпатська Україна й українське державотворення

Навіть незважаючи на утворення Української Народної Республіки й Західно-Української Народної Республіки, їх подальше возз’єднання (Акт злуки від 22 січня 1919 року), національно-визвольна боротьба не завершилася успіхом. Більше того, українські землі виявилися поділеними між декількома країнами. Державність встановилася на більшості української території у формі радянської республіки, щоправда говорити про її самостійний і незалежний характер не можна. Тому наступним етапом, який став прямим проявом встановлення незалежної української державності на її території, є Карпатська Україна.

     Автономна, а згодом самостійна Карпатська Україна, існувала впродовж надзвичайно короткого відрізку часу – з жовтня 1938 року до другої половини березня 1939 року. Незважаючи на це, в краї відбувався такий бурхливий розвиток політичних подій, що до Карпатської України була прикута увага всієї світової громадськості. Цей факт надав можливість говорити про державотворче призначення українців Закарпаття у 1939 році. Недарма сучасні вітчизняні політологи й історики ввели Карпатську Україну в періодизацію українського державотворення. Іншими словами, сьогодні Карпатська Україна розглядається не інакше як один із етапів державного будівництва незалежної України. У цьому полягає найважливіше значення історичних подій, що визнано в наші дні й на офіційному рівні.

     Героїчний виступ у 1939 році став своєрідним ланцюжком на хронологічній осі від державності Київської Русі до здобуття незалежності на початку 90-х років минулого століття. Відтак, Карпатська Україна стоїть в одному ряду з державністю Гетьманщини, ЗУНР і УНР, а лідер Карпато-Української держави – Августин Волошин – заслужено, хоча й посмертно, проголошений Героєм України.

     Утворення Карпато-Української держави стало наслідком декількох надзвичайно суттєвих факторів – як внутріполітичних, так і зовнішніх. Але, перш за все, це стало результатом багаторічної співпраці українських патріотичних сил у всіх сферах суспільно-політичного життя. Завдяки активній діяльності українських політичних партій, товариств, окремих громадсько-культурних діячів поступово зростали національна свідомість краян, самоусвідомлення своєї політичної єдності з усім українським народом.

     До Карпатської України закарпатці йшли складним шляхом. Наслідки Першої світової війни надали нового дихання національно-визвольним потугам українців. Вони проявилися в спробах встановлення нових політичних відносин. А реалії Гуцульської Республіки, Хустського конгресу підтверджують прагнення закарпатців до державного життя.

     Після входження історичного Закарпаття до складу Чехословацької Республіки (1919 рік), на основі адаптації суспільства до демократичних умов тогочасності розпочався новий етап політичної зрілості закарпатців. Упродовж 20 – 30-х років ХХ століття вони пройшли важкі випробування демократією, шукали можливості власного державотворення. Крім того, демократична система витворила нове явище суспільно-політичного життя – партійний плюралізм, що виражався в існуванні різних як за культурно-національним складом, так і за структурно-організаційною базою політичних партій.

     Внутрішньополітичне становище Карпатської України наприкінці 30-х років було складним і неоднозначним. На деякий час зуміли об’єднати свої зусилля в боротьбі за автономні права представники українського та русофільського напрямів. Ця боротьба завершилася перемогою в жовтні 1938 року, коли празький уряд дав згоду на формування автономного кабінету міністрів Андрія Бродія. Однак, перший уряд діяв недовго. Його заміна кабінетом міністрів Августина Волошина засвідчила кардинальну зміну політичної орієнтації. На відміну від свого попередника, Августин Волошин взяв курс на українізацію всього суспільно-політичного життя краю.

     Значною була допомога українців, які проживали в різних країнах світу. Уряду Августина Волошина вдалося встановити стосунки з багатьма організаціями української діаспори, які організували збір коштів, продуктів харчування та іншу матеріальну допомогу населенню Закарпаття. Не залишилися осторонь українці, які проживали в країнах Європи, Азії, Америки та Далекого Сходу. Вони вбачали в автономній державі зародок майбутньої соборної України.

     Особливо активізувалася діяльність уряду Карпатської України напередодні та під час виборів до крайового Сойму (12 лютого 1939 року). Вони принесли повну перемогу партії Українське національне об’єднання, дозволивши президенту Чехословаччини призначити засідання першого українського парламенту в історії краю.

     14 березня 1939 року на спільній нараді членів уряду, Української Народної Ради, лідерів партії УНО, депутатів Сойму прем’єр-міністр Августин Волошин проголосив самостій¬ність і суверенність Карпатської України. Скликаний 15 березня 1939 року Сойм затвердив цей факт. У цілому було проведено шість засідань Сойму, які прийняли рішення, що мали велику істо¬ричну вагу для становлення молодої Карпато-Української держави.

     Зокрема, Закон №1 проголошував: «§1. Карпатська Україна є незалежна Держава.

     §2. Назва держави є: Карпатська Україна.
     §3. Карпатська Україна є республіка з президентом, вибраним Соймом Карпатської України, на чолі.
     §4. Державна мова Карпатської України є українська мова.
     §5. Барва державного прапору Карпатської України є синя і жовта, при чому барва синя є горішня, а жовта є долішня.
     §6. Державним гербом Карпатської України є дотеперішній краєвий герб: медвідь у лівім червонім півполі, і Тризуб св. Володимира Великого з хрестом на середущому зубі.
     §7. Державний гімн Карпатської України є: «Ще не вмерла Україна...».
     §8. Цей закон обов’язує зараз од його прийняття».

     Обраний Соймом Карпатської України президент Августин Волошин утворив новий уряд у такому складі: прем’єр-міністр і міністр закордонних справ Юліан Ревай, міністр внутрішніх справ Юрій Перевузник, міністр господарства і оборони Степан Клочурак, міністр фінансів та комунікацій Юлій Бращайко, міністр здоров’я і соціальної опіки Микола Долинай, міністр освіти й релігійних справ Августин Штефан.

     Рішення Сойму змінили державно-правовий статус Карпатської України. З цього часу, хоча в деякій мірі символічно, вона перестала бути складовою частиною федеративної Чехословаччини і стала незалежною державою. Проголошення повної незалежності Карпатської України стало важливим політичним актом, хоч не мало міжнародного визнання. Але Карпатська Україна на той час виявилася єдиною державою, де невелика гілка українського народу проголосила свою незалежність і заявила про бажання жити державно-політичним життям.

     Молода незалежна держава, так і не розпочавши свою нормальну життєдіяльність, припинила своє існування. Одержавши згоду Німеччини на окупацію Карпатської України, гортистські війська, не зустрічаючи будь-якого опору з боку чехословацьких військ, упродовж 14 – 18 березня 1939 року зайняли всю територію краю. Справжній бій їм дали тільки карпатські січовики, хоча зупинити просування ворога й не могли.

     Однак, незважаючи на короткочасність свого існування, саме виникнення Карпатської України як держави ще раз продемонструвало всьому світові, що на Закарпатті живуть українці, які бажають мати свою державність разом зі своїми братами з Великої України.

Теги:

1 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати