Про це свідчить монографія активістки русинського руху Словаччини Анни Плішкової, видана у 2007 році в Методично-педагогічному центрі в Пряшеві. Ясна річ, словацькою мовою.
Так-от, авторка дослідження «Русинська мова на Словаччині» пише про сумні перспективи не тільки «русинської» мови на Словаччині, але й подальше існування такої етнічної групи взагалі. І наводить красномовні факти. У сфері офіційного спілкування «русинська» мова практично не вживається. У багатьох «русинських» селах досі не встановлено навіть двомовної таблиці з назвою населеного пункту. І це за 15 років «оброди»!
Критично виглядає ситуація з кількома часописами, котрі видаються як «русинські». «Народні новинки» - головний із них свідомих «русинів», який на початку «оброди» виходив як тижневик, через кілька років став двотижневиком і врешті-решт перетворився на місячник. Ще один місячник «ІнфоРусин» до 40 % своїх статей друкує словацькою мовою.
Є і два церковні часописи - «Благовісник» та «Артос». Але в першому, нарікає Анна Плішкова, поруч зі словацькою використовується ненормативна подоба «русинської» мови, до того ж як азбукою, так латинкою, а в другому надається перевага латинському шрифту. (Хоча кодифікований варіант «русинської» мови створений саме кирилицею).
Якщо на Словацькому телебаченні в 2003 році виходила 30-хвилинна «русинська» програма раз у місяць, в 2005-му - раз на два місяці, то в 2006 - вже раз на квартал. Причому її авторам, як зазначає Анна Плішкова, бракує знання нормативної «русинської» мови. Не вистачає вміння мови і в «русинській» програмі Словацького радіо. (Складається враження, що літературний варіант цієї мови вживають тільки працівники кафедри Пряшівського університету).
Не використовується «русинська» мова і в церкві. На Пряшівському теологічному факультеті її не вивчають навіть ті священики, які планують працювати в «русинських» селах. Греко-католицька церква вже перевела богослужіння на словацьку мову. Там навіть перейшли на юліанський (католицький) календар. Православна церква якщо й молиться по-церковно-слов'янськи, та спілкується з вірниками теж словацькою.
Ще гірше зі шкільництвом. Якщо у 2003 році близько півтисячі учнів у цілій Словаччині вивчали «русинську» мову факультативно, то в 2006-му таких залишилося лише 198! Двісті учнів - на 5-мільйонну державу! І то - як необов'язковий предмет!
Таким чином, підсумовує Анна Плішкова, важко назвати сферу, в якій би «русинська» мова зазнала «оброди». Неухильна словакіза-ція наростає і перспективи словацьких «русинів» дуже сумні.