У музеї МаЛіЖ відтепер експонується вишиванка поета України і США

Приїхав у вишиванці, яку подарувала йому мама. Вдягав її тільки на великі свята і коли йшов до церкви та на побачення до своєї нареченої медсестри Емілії з якою він і одружився. Час був важким – розпочалася війна. Звісно, він як патріот України, пішов до лав УПА. Та незабаром отримав важке поранення і потрапив до енкаведистських лап, а далі страшна арестанська доля разом з такими політичними невільниками, як і він, у мордовських застінках знаходились метрополит Йосиф Сліпій, композитор Василь Барвінський та багато інших найкращих і вірних синів і дочок нашої неньки-України. Десять літ на засланні разом з ним була і його дружина Еміля. Там у них народилось двоє діток – син і донька.

Після ув’язнення cім’я Коваликів повернулася до Львова. Довго не могли знайти вони підходящої роботи, аж поки не поселились у селі Підгірному, що у Пустомитівському районі, де займались важкою щоденною селянською роботою - косили сіно, вигодовували худобу, від зорі до зорі, працювали на полі. Відтак побудували хату, дали освіту дітям. Але Володимира-Вальтера Ковалика кортіло хоч би один день побути у місті Чикаго, де він народився, де поховані його батьки. З проханням про це він звернувся до американського посольства. Через невеликий час, після з’ясування усіх обставин Володимиру-Вальтеру Ковалику надали можливість виїхати до Америки всією сімєю.

Розсудили так, що першими з батьком за океан поїдуть діти, а потім і дружина Ковалика пані Емілія. Але тут трапилось непоправиме лихо-важкий недуг раптово прикував її до ліжка. Лікарі до останнього подиху боролись за її життя, але врятувати важкохвору жінку так і не змогли. Ось так і розлучились на цій землі уже немолоде подружжя. Поховали Емілію у Підгірному. Щороку відвідує могилу на сільському цвинтарі Володимир Ковалик, щонеділі покладає до неї квіти і поринає у спогади, часто очі його стають вологими, особливо коли діти сільської школи та його вихованці слухачі Малої академії літератури і журналістики, (якої є почесним професором), читають його вірші.

Днями автор цих рядків зустрівся з ним і мова зайшла про те, що чи не міг би Володимир-Вальтер Ковалик передати до недавно заснованого в Україні дитячий Музею літератури і журналістики якусь особисту річ.

- А чому б і ні,- мовив наш професор. І показав мені свою юнацьку вишиванку, яку вишила його мама десь біля 70 років тому.

- Я дуже довго зберігав її, бо це є мій оберіг. І ось дочекався, що вона відтепер буде у нашому музеї,- з хвилюванням говорив Ковалик.
Насправді серед багатьох експонатів, які є у музеї – вишиванка Володимира-Вальтера Ковалика рідкісний і унікальний експонат, бо дивлячись на неї відвідувачі почують від екскурсовода цікаву розповідь про життя вольової і мужньої людини, яка боролась за незалежну і вільну Україну.

Теги:

4 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати