Закарпаття: Невигадана історія, яка трапилася на Старий Новий рік

У ці дні пригадався знайомий Василь, у якого це ім’я стало ще й основою прізвища. Якщо покровителем лю­дини є святий, що має таке ж ім’я, то, за логікою, таку людину він мав би оберігати з подвійною увагою. Тим більше, що Новий рік, хоч і Старий (з переведенням календарів, годинників та іншими умовностями, хто його зна, коли ж він справді той рубіж), завжди є сподіванням на якесь обов’язково позитивне, хай і невеличке, диво.  

Знайомий майже двічі Василь каже, що ніколи й не задумувався, чи йому в цьому сенсі варто сподіватися на щось особливе, та одного разу святий, а чи новорічне диво йому таки добряче допомогли.

Отож кілька років тому він працював у спеціальному підрозділі швидкого реагування. І саме на Василя, позаяк цей день, хоч і вдруге Новий рік, у нас уже вихідним не є, йому довелося бути на спецоперації. І навіть за кордоном – група закарпатців спільно з поліцією Будапешта викривала в Угорщині злочинні угрупування, які постачали жінок, у тому числі українок, секс-індустрії. На самого Василя, за планом, мали накрити серйозний будинок розпусти у Ніредьгазі.

Схема операції передбачала, що невеличка група закарпатців-спец­бій­ців, удаючи звичайних відвідувачів, клієнтів, іде в заклад на 21.30 вечора, а за півгодини угорські поліціянти беруть його штурмом. Для цього нашим бійцям видали валюту – на каву, сік, щоб посиділи, зорієнтувалися «на місцевості». Але видали, звичайно, дуже скромну суму, аби на півгодини вистачило.

Отож увечері хлопці прийшли до закладу. А там усе на вищому рівні – посилена озброєна охорона, собаки, за клієнтами пильний нагляд. Скромні замовлені напої хлопці випили, обережно роздивилися довкола. Та ось уже й 22.00 минуло, а нічого не відбувається... І тут вони з жахом зрозуміли, що не перевели годинників на місцевий, тобто середньоєвропейський, час і прийшли на годину швидше. Тож  «у тилу ворога» треба протриматися не півгодини – півтори. А грошей уже катма, та й за прямим призначенням закладу годилося б діяти...

На щастя, серед дівчат, які підсіли за столик наших хлопців, виявилася й закарпатка. Щиро зраділа землякам і, почувши, що один із них Василь, згадала про свято, а відтак і про Старий Новий рік. За умовами роботи, вона могла 30–40 хвилин витратити на розі­грівання клієнтів перед виконанням безпосередніх обов’язків. І довкола свята Василя, новин із рідної землі, закарпатських звичаїв якраз і зав’язалася розмова. Дівчина навіть пригостила земляків. Ті час тягли, як могли, та зрештою відчули настороженість обслуги, запитання, які загрозливо повисли у повітрі. І Василеві, як старшому групи, довелося першому рятувати ситуацію – підніматися з дівчиною нагору, до кімнати. На щастя, якраз на сходах він і почув – почався штурм.

У подяку за те, що дівчина неабияк допомогла закарпатським «бійцям» не попалитися, угорські колеги погодилися дозволити їй просто залишити країну – без депортації і будь-яких санкцій. А пан Василь переконався, що дива бувають, і покровитель Святий його мабуть таки береже.

Теги:

0 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати