Але Шкільна рада скромно замовчує, що під егідою Світової ради русинів вже з вересня 2008 р. також діє далеко не 40 шкіл, і кількість їх «трошки» менша - всього 10. І вийшли з програми русинських шкіл не «... кілька шкіл у Свалявському районі...», а всі до єдиної - 14 шкіл. І допомагає фінансово цим школам зовсім не Дмитро Сидор, а один із свалявських підприємців, який не має жодного відношення ні до одної з русинських організацій. І про це добре знають «вожді» так званої Шкільної ради. Хоча є фактом те, що свалявські школи дійсно працюють у єдиній освітній системі із школами Виноградівського, Перечинського, Воловецького районів, котрі справді фінансово утримує о.Сидор.
Виникає питання, чому ж тоді, як все так ідеально, групу фінансовану Світовою радою русинів покинули майже 30 шкіл (ще у травні місяці, коли було зрозуміло, що ці школи відійшли від Світової ради, у журналі «Русин», який виходить у Пряшеві, один з лідерів Шкільної ради звітував про 40 шкіл, які нібито ще в нього були). У той самий час вчителі свалявських шкіл звернулись з листом до академіка Магочія, у якому повідомили про справжні причини відмови співпраці зі Шкільною радою, а насправді з одним з її членів. Але сер академік не порахував за потрібне розібратися у проблемі і вислухати аргументи всіх сторін.
Як вказано у заяві Шкільної ради під патронатом Р.П. Магочія русинські школи дійсно працювали 6 років. Але що було зроблено за цей період:
- русинським школам нав'язувалась література русинських письменників Словаччини, яку майже не можливо було використовувати на уроках;
- за цей період крім посібників «Живоє слово» та «Слово за словом» М.Алмашія не було видано ні одного підручника придатного для використання у русинських школах;
- короткий конспект історії карпаторусинів «Наша отцюзнина» Р.П.Магочія було спотворено таким « космічним варіантом» русинської мови, що вчителі, після його вичитування, можуть зміст хіба що переказувати учням;
- ідея «єдиного русинського простору» з єдиними мовними нормами, розроблена хто знає у кабінетах спецслужб яких держав, могла би стати матеріалом для деяких роздумів та висновків.
Свалявські русинські школи, так само як і інші школи, які відносяться до освітянського відомства Сойму, працюють на даний час на фольклорних та етнографічних матеріалах Закарпаття, подають учням знання з місцевої історії, літератури, використовуючи «Історії» Івана, Дмитра Попів та Петра, Сергія Годьмашів, поетичні твори Івана Петровція, Василя Матоли, Романа Пищальника, мова яких є близькою жителям нашої місцевості.
Отже, колектив свалявських русинських шкіл звертаються з проханням не тільки до «російсько-русинських», але і «американсько-русинських» вождів - досить заробляти на проблемах свого народу, дайте нам спокійно працювати!
Від колективу русинських шкіл Свалявського району Юрій Шипович