За 40-градусну “гарячу“ воду закарпатці мають платити як за холодну

В моєму будинку, де більшість людей дотепер гріються централізованим опаленням, тепло включають тоді, коли на вулиці вже геть холодно. Як тільки надворі теплішає, батареї одразу ж холонуть. Разом із тим, у рахунках на оплату послуг ці "нюанси" ніколи не враховувалися.

Зацікавившись, чому я маю платити за те, чого не отримую, я вирішив глибше вивчити тему. Для цього звернувся до заступника директора ДП "Закарпаттястандартметрологія" Йосипа Кардоша, який і пояснив проблемні питання надання комунальних послуг. Законодавство чітко прописує вимоги до якості комунальних послуг. Більше того, у випадку, коли вони неякісні, люди можуть отримати компенсацію. От тільки наразі ситуація така, що всі жаліються, але практично ніхто цим не користується. Бо морока…

— Йосипе Юрійовичу, таке враження, що проблеми ЖКГ в Ужгороді просто звалюють на плечі населення. Чи зацікавлені в ефективному використанні енергоносіїв підприємства, що надають комунальні послуги?

— У сфері надання житлово-комунальних послуг, де ринок є монополізованим (газопостачання, електропостачання, а також тепло і водопостачання), не завжди є економічна мотивація ефективно використовувати енергоносії. Справа в тому, що є можливість закласти енергозатрати “за фактом” в монопольні тарифи. І все — споживач буде змушений платити за ціною монополіста.

— Тобто всі втрати через погані комунікації оплачує не компанія, а споживачі?

— Виходить так. Дивіться: наприкінці року підприємство, що надає комунальні послуги, підбиває підсумки своїх затрат. Сюди воно включає і втрати, тобто ту воду, тепло чи світло, які по дорозі від постачальника до споживача “загубилися“. І, формуючи пропозиції тарифів на наступний рік, які затверджує місцевий орган влади, воно виходить із загальної суми своїх затрат. Тож, що більшими будуть втрати, то вищим буде тариф наступного року.

Якщо у тепло-, газотрасах чи лініях електропередач великі втрати (або крадіжки) не є виною окремо взятого споживача, бо у нього встановлені прилади обліку, ці втрати повинні нараховуватись у збитки енергопостачальним організаціям-монополістам, а не в тариф споживачеві.

— Але ж деякі тарифи встановлюються не регіональною владою, а Національною комісією регулювання енергетики…

— НКРЕ формує тарифи на електроенергію та природний газ. А на місцевому рівні встановлюється ціна послуг водо- та теплопостачання. Тобто міські й районні водоканали та теплокомуненерго пропонують тариф, а влада його затверджує. Як правило, ті, хто затверджує, не намагаються розібратися з тим, що входить у структуру тарифу. Через це підприємства-монополісти без проблем перекладають відповідальність за втрати на плечі споживачів. У такому випадку вони абсолютно не зацікавлені в якомусь заощадженні енергоносіїв, бо й так за все заплатять споживачі.

— Однак споживачами цих послуг є не тільки населення, а й підприємства, установи організації. У тому числі й державні. Виходить, що держава через небажання керівників місцевих органів влади розібратися у формуванні тарифів витрачає зайві гроші?

— Так і є. Наприклад, лікарні, школи, адміністрації і т.д. так само, як і населення, оплачують, умовно кажучи, нагрівання повітря. Але ж вони ці кошти беруть з бюджету. До речі, в типових проектах угод із споживачами комунальних послуг, які пропонуються регіональними монополістами, є ознаки нав`язування ними умов договору споживачам, особливо щодо якості наданих послуг. Це порушує принцип рівності сторін, які укладають угоди.

Якщо виходити з того, що найкращим інвестором будь-якого виробництва є споживачі, то на першому етапі потрібна підтримка з бюджету. Але, за правилами ринкової економіки, суб`єкт підприємницької діяльності, якому в перспективі буде вигідно надання комунальних послуг, повинен сам знаходити ці кошти (брати кредити, вкласти власні кошти), а бюджет має допомагати соціально-незахищеним споживачам за умови своєчасної сплати цих послуг, в тому числі за пільговими тарифами. Це світова практика. А необґрунтовані дотації з бюджету підприємствам-монополістам іноді можуть містити ознаки корупційних діянь та сприяють розкраданню цих коштів.

— Ви кілька разів згадали про якість комунальних послуг. Що мається на увазі?

— У тарифі на послуги мають бути обов`язковими дві основні складові – кількість і якість. Умови їх забезпечення повинні закладатись в угоди зі споживачем, як це передбачено Законом України “Про житлово-комунальні послуги”. Приміром, для постачання електроенергії мають враховуватись не тільки кВт-год, але й дотримання встановленого стандарту напруги, відповідної частоти та інше. Це особливо важливо для виробництва. Наприклад, у нас були випадки, коли на підприємстві не могли запустити електроприлади, бо замість 220 Вольт напруга коливалася біля позначки 180. Але світло ніби є, хоч і погане, та й платимо ми за кількість кВт-год. Аналогічних якісних показників повинні дотримуватись постачальники і в сфері надання послуг опалення, гарячого й холодного водопостачання.

У випадку нехтування вимог, які, повторюю, мають бути прописані в угодах, тариф повинен негайно переглядатись. Недотримання цих параметрів містять всі ознаки зловживання монопольним становищем і порушують права споживачів.

— То до кого тоді треба звертатися в такому випадку?

— Треба із відповідною заявою звернутися в управління у справах захисту прав споживачів. Вони замовляють у нас повірку, або проведення метрологічної експертизи, тобто наші працівники прийдуть і перевірять, чи є відповідна напруга в мережі чи, скажімо, яка температура гарячої води. Нашим законодавством за “гру в одні ворота” зі споживачами передбачена відповідальність монополіста. Можна, до речі, звертатися й в Антимонопольний комітет, і він має перевірити, чи не зловживає компанія своїм монопольним становищем.

— Якщо з’ясується, що кількість або якість послуг невідповідна, чи може людина отримати компенсацію?

— Може. Наприклад, найнижча позначка стандарту гарячої води +50 градусів Цельсія. Далі, відповідно до зниження температури, зменшується й оплата: 45-49 градусів — 90% оплати за увесь період відхилення; 40-44 градусів — 70% оплати. А за “гарячу“ воду, що має температуру 40 градусів і нижче, плата береться як за холодну.

Або, скажімо, у випадку подачі електроенергії, яка не відповідає показникам, зазначеним у договорі, електропостачальна організація повинна відшкодувати 25% вартості всієї використаної енергії. Тільки у нас, на жаль, мало хто знає всі ці нюанси, а відстоює свої права споживача ще менше людей.

— Яким бачите вихід із цієї ситуації?

— Держава мусить відстоювати інтереси споживача. Пріоритет повинен надаватися йому і його права повинні бути захищеними. Тому дуже важливо, щоб був достовірний облік усіх видів енергоносіїв та води. Ці дані мають бути основним критерієм для встановлення тарифів за послуги. Якщо буде налагоджено достовірний облік, буде чітке розмежування відповідальності за наднормативні втрати та безгосподарність як постачальників, так і споживачів.

Теги:

0 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати