Страуси: До недавна – гості, а віднедавна – жителі Закарпаття

–  Африканські страуси добре акліматизувалися – розповідає Василь Фіцай – доглядач тварин і зять В. Переца. – Попри те, що клімат Закарпаття досить суворий, як для цих теплих ”мігрантів”, вони непогано прижилися. Навіть в найлютіші морози птахи дуже добре почуваються, а під обід, коли пригріє сонечко, я випускаю їх трохи побігати по снігу, щоправда - тільки дорослих. Один раз був у мене випадок, було це торік. Випустив я страусів побігати по свіжому сніжку, який випав у ночі, а випало його досить багатенько. Я не побачив, що сніг нагнув одну із огорож і страуси  перестрибнули дротяну сітку, розбігшись по всьому місту. Ох, і крику було від населення: стурбовані люди дзвонили, «приїдьте заберіть, своїх страусів». Той по городу бігає, той до хліва проситься, інший біля заправки крутиться... Половили майже всіх, одного тільки не знайшли. От, думаємо, хтось вкрав, бо ж дорослий птах,  коштує не менше як 2000 євро. Наступного ранку подзвонив чоловік і сказав, що наш птах ходить по засніженому полю. Цілу ніч страус-самець провів на снігу, при чому, мороз був більше 3 градусів.

      

 

–  Птахів ми завезли із Словаччини. Якось Василь Перец дивився програму «Дискавері», побачивши, як птахи бігають по просторах Африки, вирішив привести їх сюди, щоб побігали по горах Закарпаття...  (посмхаючись, наливає птахам  свіжу воду) 

 

   

–  Насамперед у страусів дуже цінне делікатесне м’ясо, якого у дорослої тварини близько 120 кілограм. Не менш цінне пір’я та яйця птахів. Попри те, що вони живуть до 70 років, репродуктивність їхня не перевищує 49 літ. Вага ж одного яйця становить близько 1 кілограма і 600 грамів.

 

 

 –  Не повірите, але люди дзвонять і питають, коли можна приходити за товаром. Зазвичай купляють м’ясо птахів для хворих дітей, що страждають анемією чи ще якимось дитячими хворобами, бо ж м’ясо і яйця мають дуже багато поживних речовин,  а ще, мабуть, цьому сприяє екологічно чиста природа.

 

 

–  Страуси дуже допитливі, а ще вони надто чутливі до будь-яких звуків,  реагують на появу нових людей, котів чи собак на фермі; своїх впізнають, а чужих бояться. Мій голос розпізнають як тоненький свист, одразу збігаючись до мене. Але найбільше свій характер вони показують влітку, коли бігають, розмахуючи велетенськими крилами, ніби хочуть танцювати.

 

 

–   Так є. У Виноградівському районі до десяти особин і Ужгородському ще є кілька птахів.