Як повідомив кореспондентові УКРІНФОРМу кандидат біологічних наук Іван Данилик, цей рідкісний європейсько-західноазійський вид багаторічних трав`янистих рослин родини осокових має роз`єднаний ареал й поширений у кількох країнах Європи, у Закавказзі та Ірані. В Україні першу знахідку цієї осоки було зроблено львіськими біологами на початку 1990-х років в околицх Львова в заплавному лісі, у заболоченій долині струмка. І ось - нова знахідка, на цей раз у Закарпатській низовині, в урочищах Переш та Чомонинський ліс біля Ужгорода. Тут оселища осоки знайдено в заплавному дубово-в`язово-ясеновому лісі, де вони мають реліктовий характер, тобто збереглися із прадавніх часів. У найкращому стані є популяція в заповідному урочищі Оток. Тут виявлено особини усіх вікових станів із генеративними пагонами, що сягають 120 сантиметрів заввишки.
Ці рослини регулярно цвітуть і плодоносять, формуючи якісне насіння. Натомість сусідні оселища рослин, частково ізольовані від основної групи, зазнали антропогенного впливу й, отже, внаслідок суцільних рубок та підсушення грунту, можуть втратити життєздатність.
Нагадаємо, що в Україні "мешкають" близько ста видів осок, а найпоширенішими з них є лисяча, видовжена, рання. До цвітіння осоку косять на сіно й силос, з неї плетуть рогожі та кошики.