Рівень сексуальної культури на Закарпатті зріс, але повчитися нашим людям ще є чому

- Чи часто звертаються до вас закарпатці за консультаціями, не соромляться обговорювати свої інтимні проблеми?

- Звичайно, що звертаються і доволі багато, тому що сексуальна патологія росте так, як і будь-які інші патології, пов’язані зі здоров’ям. Залежить це, напевно, від того, що люди розпочали приділяти більше уваги якості життя і вже менше комплексують. Якщо раніше відвідувачі приходили переважно через порушення статевої функції, тобто можливості проведення якісного статевого контакту, то нині більше звертаються з приводу порушення плодовитості.

Плодовитість у всьому світі знижується і Закарпатська область не виняток. Тому кількість молодих людей серед тих, хто звертається до нас, є більшою, ніж у попередні роки. Звертаються і батьки з дітьми з приводу порушень статевого розвитку, підлітки, які не можуть зорієнтуватися у своєму статевому дозріванні, молоді люди, які вже або почали жити статевим життям, або не можуть цього зробити у зв’язку з тим, що нині існує маса еротичної та порнографічної продукції на телебаченні та відео, багато книжок на цю тематику і їм важко зорієнтуватися, що є дійсно нормою, а що гіперболізовано для зацікавлення глядачів.

- На вашу думку, який рівень сексуальної культури у наших людей?

- Діапазон дуже широкий. Від шаблонно-регламентованого сексу, робітничо-селянської позиції, як раніше казали, до використання різноманітних поз, медитації, що характерно для східних культур. Люди багато читають і починають прочитане застосовувати. Молодь тепер більш обізнана, але не завжди ці знання правильні. В якійсь мірі покращився рівень знань у молоді, у зв’язку з тим, що є проблема ВІЛ/СНІДу, на якій наголошують і вчителі в школах, і медики, що читають школярам лекції. Тому вони вже знають, як запобігати вагітності, хворобам, що передаються статевим шляхом і т.д.

- Багато хто звертає увагу на те, що батьки соромляться обговорювати сексуальні питання зі своїми дітьми, воліючи віддати це на розгляд у школі. Вчителі так само намагаються не зачіпати такі проблеми з учнями. А в результаті перший сексуальний досвід підлітки здобувають у дворі…

- Сучасні батьки це ті, що років 10-15 тому були охоплені статевим вихованням у школі, частково інформацію отримували, тому є більш відкритими зі своїми дітьми. Але завжди вважалося, що про це говорити непристойно, тому нехай це зробить хтось інший. Однак школа не виховує, а дає знання і батькам треба зрозуміти, що виховувати дітей повинні вони.

Статеве виховання розпочинається від народження дитини. З самого початку треба наголошувати на особистій гігієні. Як воно буває? Коли дитина сама сідає на горщик, її хвалять, а через кілька років, коли вона знову хоче, щоб її похвалили, її починають соромити, мовляв, що ти робиш, це ж негарно, так не можна, ти погано поводишся. Дитина перестає розуміти, що коїться: спочатку за це хвалили, а тепер сварять. Такого робити не можна, треба наголошувати, що це фізіологічний акт, це природно, але в такому віці це не роблять прилюдно, а використовують відповідне місце.

Потім у дітей з’являється період цікавості. Наприклад, дитина розглядає свої руки, рухає пальчиками, розглядає ноги, а також і статеві органи. Це просто цікавість. У садку, наприклад, дівчатка й хлопчики бачать, що існує відмінність, тому цікавляться, чому так, можуть помацати чи спитати. І тут відразу табу: цього не можна робити, це негарно, погано і т.д., тобто відразу формують негативне ставлення до власних чи чужих статевих органів. Потім це відкладається у підсвідомості дитини.

А коли організм починає функціонувати як дорослий, людина пам’ятає, що це соромно. Виходить, що фізіологія вимагає свого – статевої активності, але йде загальмування – молода людина соромиться з кимось про це поговорити, бо питання, що задавалися в дитячому віці батьками відкидалося: ти ще замалий, щоб про таке знати. І, звичайно, діти йдуть у двір, до своїх ровесників. Там вони цю тему можуть підняти, їх розуміють, дають відповіді, та не завжди правильні. Один перед одним хваляться своїми подвигами: покурити, випити, вступити у статевий акт. Це престижно – це ознака дорослості, а підлітки хочуть якомога швидше подорослішати.

Особливо варто обговорювати такі питання з дівчатками 9-10 років, бо в 11-12 починаються менструації. Треба розказати, як функціонує організм дівчинки, що з часом з’явиться оволосіння, ростимуть молочні залози, пояснити що таке менструації, бо дитина, не знаючи, що це таке і побачивши кров, лякається. Це може стати досить важкою психологічною травмою.

Хлопчикам так само треба сказати, що вони ростуть, і з часом розпочнуться ерекції, особливо зранку. Ерекції можуть бути і в дитячому віці – чисто механічне подразнення нервових закінчень під час наповнення сечового міхура. У хлопчиків розпочинаються полюції – сім’явилиття, яке з’являється у період статевого дозрівання. В когось воно з’являється швидше, в когось пізніше.

- Деякі батьки не хочуть говорити з дітьми про засоби контрацепції, вважаючи, що інформацію про безпечний секс син чи донька сприймуть як дозвіл до статевого життя. На вашу думку, варто розповідати про контрацептиви?

- Дитина повинна виховуватися так, аби знати, що сексуальність є, що з часом з’являються відповідні потреби, але насамперед потрібні почуття. Коли тобі здається, що ти любиш, це може бути просто закоханість, а не дійсно високі почуття, що тривають усе життя.

Необхідно розуміти, що дівчата й хлопці йдуть на перший статевий контакт, бо це заборонено, до того ж цікаво, що ж це таке і як воно буде. Але треба попередити, що перші статеві контакти ніякого задоволення не приносять, тому що для дівчинки це неприємні, інколи навіть больові відчуття, для хлопців – це та ж сама полюція, але поганим є те, що секс не скрашений тими почуттями і підготовкою, яка повинна передувати самому статевому контакту, бо молоді люди, як правило, роблять це похапцем, в умовах, що не відповідають нормальному проведенню статевого акту.

Інколи кажуть, мовляв, що такого – у них такі потреби. Але ж коли в людини є потреба попити води, вона не нахилиться серед вулиці і не п’є з калюжі. Є й етичні засади, яких необхідно дотримуватися. Так, фізіологічні потреби існують, але ж це не означає, що слід з першим зустрічним вступати в статевий контакт. Потребами можна і потрібно керувати.

Але якщо дівчина й хлопець почали жити статевим життям, то, звичайно, треба говорити, як вберігатися. Це краще, ніж потім дівчина народжуватиме дитину в ранньому віці, коли ще й організм до такого не готовий. Крім того, треба остерігатися захворювань, що передаються статевим шляхом. Інколи вони не мають яскравих клінічних проявів і діагностуються вже після того, як молоді люди хочуть заводити потомство, але захворювання вже привели до сумних наслідків – чи до запалення труб у жінки, чи запалення сім’явивідних шляхів у чоловіка і плодовитість набагато знижується. Інколи потрібно дуже багато витратити сил, ліків, грошей, щоб вилікуватися, і не факт, що це дасть результат. Тоді молоді пари змушені йти на запліднення в пробірці.

- Що ви рекомендуєте зрілим парам, в яких уже знизився рівень сексуального бажання?

- Переважно пара за час життя, впродовж певного періоду, виробляє свій так званий фізіологічний ритм. Спочатку статева активність чоловіків дуже висока, потім знижується, але на певному рівні існує до кінця життя. У жінок же навпаки – спочатку статева збудливість досить низька і лише з часом, коли жінка регулярно живе статевим життям, отримує періодичність і постійне статеве задоволення, її активність починає зростати. І вже у віці 30-35 років жінки стають більш активними. Але різниця нівелюється тим, що чоловік з жінкою можуть один одного збудити і провести статевий акт, незалежно від того, хто є ініціатором.

Якщо ж є відхилення, наприклад, у чоловіка проблеми, пов’язані зі станом здоров’я, що обмежують статеве функціонування, то, звичайно, слід провести лікування. Коли у жінки занадто високий рівень збудження, ми виясняємо причину, бо інколи причина буває пов’язана з перенесеними нервовими, гінекологічних захворюваннями, а інколи – з суто психологічними причинами.

Пара повинна «притиратися» одне до одного, щоб вони могли разом функціонувати, як одне ціле. Якщо в чоловіка відбулося зниження сексуальності, жінка має про це знати, якось організувати його побут, харчування так, аби було більше вітамінів, легкозасвоюваних білків, афродизіаків – рослин, що підвищують статеве збудження. Стежити, щоб він відпочивав. Бо, наприклад, якщо чоловік займається бізнесом, перебуває у постійному стресі, то він думає про це, а не про самореалізацію в соціальному плані. Реалізовувати себе лише в роботі також немає сенсу, все потрібно врівноважувати.

Так само й чоловік повинен знати, що жінка має багато клопотів: вона зайнята дітьми, хатніми обов’язками і також працює на роботі, тому, звісно, ввечері падає трупом. Тому він має якось допомогти їй, аби вона мала час для себе, для відпочинку, тоді в неї підніметься статева потреба і можливість реалізації. Не буде слів «відчепися, я спати хочу». Тут все взаємопов’язане. У сексуальних стосунках функціонує пара, а не кожен окремо. Порушення в когось з партнерів веде до дисфункції пари, це завжди треба пам’ятати.

- Наскільки ви знаєте, чи приносять людям реальну користь консультації з сексопатологом?

- Приносить і багато користі. Щоправда, ми не завжди про це дізнаємося. Інколи лише тоді, коли пара ще раз звертається до нас. У мене був випадок, коли батько привів до мене хлопчика, у якого було відставання у статевому дозріванні і каже, що я його лікувала кілька років до того. Часто приходить пара на декілька візитів, а потім за 2-3 роки звертається знову.

Теги:

4 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати