Закиди мера Ужгорода, що обласна влада обділяє Ужгород, руйнуються при першому ж погляді на закарпатський бюджет

Крім того, торік він яскраво продемонстрував, що просто не вміє використовувати кошти, які надходять до бю­джету міста. Історія про те, як обласний центр Закарпаття позбувся понад 6 міль­йонів гривень, які держава виділила місту на ремонт і реконструкцію котелень, стала широко відомою торік. Тоді, нагадаємо, Ужгород просто... повернув ці немаленькі гроші назад до держскарб­ниці. За «доброю» традицією Ратушняк звинуватив у цій ситуації обласну владу, заявивши, що Ужгород пізно отримав ці кошти, оскільки ОДА, замість того, щоб перерахувати їх місту, поставила на банківський рахунок заради депозитних відсотків. Зайве, напевно, говорити, що ніхто цього не робив, оскіль­ки немає жодного законного права не перераховувати коштів, що надійшли з державного бюджету. А самі мільйони по­чали надходити на рахунок до міської скарбниці ще у червні. Не знати про це не міг жоден градоначальник, окрім, хіба що того, якого менш за все турбує впорядкування міста, керування яким йому доручили виборці. На превеликий жаль, саме на такий невдалий вибір спромоглися ужгородці 2006 року. Як наслідок, мільйони, які мали піти на поліпшення багатостраждального житлово-комунального господарства Ужгорода, довелося повернути до держбюджету. Крім того, місто також віддало майже 343 тисячі, виділені на придбання житла військовослужбовцям. За ці кошти дві родини військовиків мали шанс дістати власні квартири. Завдяки «плідній» роботі Ратушняка Закарпаття опинилося в групі областей, які повернули до бюджету найбільше коштів у відсотковому значенні. Всього наш край не використав трохи більше 7,5 мільйонів гривень. Підрахувати, яка частка в цій сумі облцентру, не так і важко. На жаль, у нас не існує відповідальності за невикористання коштів, яке часто пояснюється звичайною безгосподарністю. Відповідаль­ність хіба що моральна – перед власними виборцями. Проте Ратушняка вона, схоже, слабо цікавить.

Цьогоріч за державною субвенцією місто отримало приблизно таку саму су­му і, нарешті, почало її використовувати за призначенням. Проте – повільно. Станом на 1 грудня Ужгород ще не використав понад 3 мільйони гривень на ремонт і реконструкцію котелень та встановлення теплових лічильників і, найімовірніше, не встигне освоїти всіх коштів до кінця року. А отже, знову доведеться повертати державі гроші, передбачені на поліпшення умов проживання ужгородців.

Що ж до «обділення» облцентру, цифри свідчать, що нічого такого не існує. Так, 2007 року з бюджету Закарпаття місто отримало понад 215 тисяч гривень на реконструкцію котельні початкового корпусу школи № 10, програми медикаментозного забезпечення ветеранів війни і профілактики стоматологічних захворювань та ін. Мукачево тоді ж отримало майже 189 тисяч на ці ж програми, а також на заміну вікон у школі № 16. А, наприклад, Берегову ді­сталося трохи більше 155 тисяч гривень, більшість із яких витратили на капремонти в школі й гімназії. Всього ж обласний бюджет виділив містам 712 тисяч грн. Не важко підрахувати, що обласний центр отримав понад 30 % всі­єї суми. З державної ж скарбниці Ужгород дістав за різними субвенціями й дотаціями майже 55 мільйонів гривень. Також було профінансовано об’­єкти обласного значення, які розміщені в Ужгороді. Зокрема, на будівництво школи № 10 виділили 500 тисяч гривень, на зведення другого пускового комплексу кардіологічного центру – 3 млн 400 тис. грн, спорудження хірур­гічного корпусу обласної лікарні обійшлося державі в 4,4 мільйона гривень. Також 2007 року 2,3 мільйона отримав Закарпатський обласний драматичний театр на капітальний ремонт. Зрозуміло, що вчитися в шко­лі будуть ужгородські діти. Лікуються в кардіоцентрі та обласній лікарні переважно ужгородські пацієнти. І навряд чи мешкан­ці Міжгір’я чи Хуста часто відвідують вистави обласного театру. Тобто витрачали всі ці гроші насамперед заради блага мешканців обласного центру. Та мер цього не «помічає», оскільки цифри не узгоджуються з його версією «геноциду ужгородців».

Мукачево ж 2007 року отримало субвенцій і дотацій на суму майже 56 мільйонів грн. До речі, сума, значна частина якої пішла працівникам бюджетної сфери у зв’язку з підвищенням зарплат, на надання пільг і житлових субсидій населенню, на виплату допомоги малозабезпеченим сім’ям, дітям-інвалідам тощо, не така велика, як може здатися на перший погляд. Наприклад, Тячівський район отримав дотацій і субвенцій 2007 року на суму понад 213 мільйонів, Рахівський – майже 127 млн, Виноградівський – 124,5 мільйона і так далі.   

Зрозуміло, що виділив бюджет області кошти у вигляді субвенцій та дотацій Ужгороду і 2008 року. Станом на 1 листопада місту перерахували 1,653 мільйона гривень. За ці кошти в обласному центрі реконструювали дитсадок № 19 (на 200 тисяч), відновили систему опалення ДНЗ № 21 (150 тис.), капітально відремонтували школу № 8 (60 тис.), реконструювали покрівлю і фасад будівлі ЗОШ № 4, щоб перевести туди спеціалізовану школу № 21 зі словацькою й українською мовою навчання й поглибленим вивченням іноземних мов (мільйон гривень). Також область профінансувала, як і роком раніше, програми поліпшення стоматологічного здоров’я та медикаментозного забезпечення ветеранів війни.

З державного ж бюджету цього року містові надійшло понад 60 міль­йонів гривень у вигляді дотацій і субвенцій, за які, зокрема, реконструюють підземний водозабір «Минай» і теплові мережі та котельні.  До цієї суми слід також додати продовження фінансування будівництва ЗОШ № 10 (виділено 1,5 мільйона), другого пускового комплексу кардіологічного центру (майже півтора мільйона) та хірургічного корпусу в центральній лікарні (3,5 млн).

Тож, як видно, ніхто Ужгород «задавити» не намагається. Місто отримує найбільше коштів на Закарпатті, що й не дивно – найбільше місто та обласний центр і витрат має більше. Цілком можливо, що цих коштів не вистачає на всі потреби. Те, що Ужгород у жалюгідному стані, видно неозброєним оком і одним «фіґовим листочком» – проспектом – цей сором не сховаєш. Проте, по-перше, грошей на все не вистачає нікому, а по-друге, місто з такими можливостями повинно й саме заробляти. Дивуєшся, коли людина, що стала відомою свого часу як бізнесмен, нині замість того, щоб сприяти розвитку підприємництва та налагоджувати інвестиційний клімат, постійно лише скаржиться на брак коштів і вимагає їх усе більше й більше. Зрештою, в ужгородській міськраді найбільша фракція – БЮТ, лідерка якої очолює Кабінет Міністрів. Чому ж депутати цієї полі­тичної сили не лобіюють збільшення ви­датків для свого міста через однопартійців? Чи не тому, що для цього потрібно їхати до Києва, працювати, домагатися свого? Адже значно простіше сидіти в м’якому кріслі зали засідань, критикувати тих, хто працює і набивати кишені грошима…

Обласна рада й обладміністрація в силу своїх можливостей Ужгороду допомагають, незважаючи на постійний спротив міської влади. Звичайно, адже чимало депутатів більшості в раді та начальників управлінь – ужгородці. І хочуть допомогти рідному місту, незважаючи на те, що його виборці свого часу припустилися помилки, довіривши керування Сергію Ратушняку.

Антон Полянський, Ужгород

Теги:

4 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати