Вища освіта на порозі світової економічної кризи

З 18 по 21 листопада в словацькому місті Сніна проходила ХVII Міжнародна науково-практична конференція на тему “Проблеми формування систем кваліфікацій та сучасні тенденції розвитку професійної компетентності фахівців: національний та європейський виміри”.

Традиційно двічі на рік науковий форум, присвячений питанням адаптації систем вищої освіти України і сусідніх держав до європейських стандартів, організовує Закарпатський державний університет спільно з Міністерством освіти і науки України, Закарпатською облдержадміністрацією та Академічним товариством ім. Михайла Болудянського ( Словацька Республіка). На відміну від усіх попередніх конференцій цього разу виступи науковців рясніли економічними схемами, формулами і цифрами. Стало зрозуміло: світова фінансова криза не оминула й найбільш незахищену за таких обставин галузь освіти і науки.

У конференції взяли участь представники 25 ВНЗ та наукових установ Польщі, Румунії, Словаччини, Угорщини, Чехії та України. Незважаючи на те, що усі наші сусіди є членами ЄС і учасниками Болонського процесу, проблеми адаптації національної вищої освіти до європейських стандартів залишаються тотожними. Формування єдиної системи кваліфікацій є важливим інструментом досягнення порівнянності та прозорості в межах європейського простору, допомагає вищим навчальним закладам у розробці модулів та навчальних програм, сприяє мобільності студентів, робить їх конкурентоспроможними на ринку праці. Актуального звучання ця проблема набуває в умовах світової економічної кризи, котра робить більш жорсткими вимоги щодо компетентності й професійності нинішніх випускників.

Якщо ж формально систему кваліфікацій ще вдалося прирівняти до єдиного стандарту, зробивши її двоступеневою ( бакалаврат і магістратура), суттєві відмінності на практиці не забезпечують основних вимог Болонської декларації. Наприклад, мобільність студентів означає вільне здобуття освіти в будь-якому університеті Європи: розпочав навчання в одному виші, продовжив у другому, закінчив у третьому. Однак, як виявляється, обсяг навчального матеріалу під час здобуття освітньо-кваліфікаційних рівнів в окремих країнах різниться. Так, словацькому студенту технічного напряму аби здобути ступінь бакалавра необхідно отримати 180 кредитів, українському – 240. Відтак і термін навчання для нашого здобувача освіти є тривалішим.

У більш вигідному становищі щодо терміну навчання завдяки Болонській системі освіти виявилися аспіранти. В Україні для денної форми навчання він становить 3 роки, в Угорщині – 4. Однак і чотири роки багато хто з науковців сусідньої держави вважає занадто коротким. За словами проректора з наукової роботи та міжнародних зв’язків університету м. Мішкольц (Угорська Республіка) Мігая Доброки, особливий супротив це викликало у старшого покоління науковців, які задля отримання вченого ступеня доктора філософії працювали впродовж десятиліть; тепер їхні молоді колеги стають докторами чи не зі студентської парти.

Не все гаразд і з переліком та кількістю дисциплін, передбачених навчальною програмою. При тому, що за підрахунками фахівців Європейська унія в найближче десятиліття потребуватиме 20 мільйонів кваліфікованих спеціалістів різних галузей народного господарства, якість загалу випускників ВНЗ поки що залишається під питанням. Є необхідність переглянути критерії впровадження в освітній процес певних дисциплін і замість 60-70 залишити 40 таких, що повністю відповідають конкретній спеціалізації даного фахівця. Безумовно, при цьому не слід применшувати ролі наукової роботи, без якої рівень бакалавра чи магістра не може вважатися достатнім.

Саме стан цієї галузі в умовах фінансової кризи і викликає найбільше занепокоєння науковців, адже її розвитку й до цього приділялася недостатня увага. Можливе скорочення фінансування освіти в цілому призведе і до занепаду науки, закриття багатьох наукових проектів. Як зазначив голова Державної інспекції навчальних закладів МОН України Олександр Бурлаков, сьогодні з державного бюджету для цільового використання на одну наукову розробку виділяється в середньому 50 тисяч грн. Це надзвичайно мало, враховуючи потребу закупівлі необхідної техніки, обладнання лабораторій, проведення фундаментальних досліджень. Якщо ж і ці суми скоротяться, занепад галузі неминучий.

Втім, сидіти, склавши руки в очікуванні економічного обвалу, науковці не збираються і намагаються самостійно в рамках компетенції своїх вищих навчальних закладів шукати шляхи виходу з кризи. Коли кілька років тому університети країн Східної Європи вперше недоотримали повного державного фінансування, активно взялися за пошук міжнародних грантів. Наразі урядова підтримка системи вищої освіти Угорщини становить 55% від загального фінансування, решта 45% вищі навчальні заклади отримують у вигляді грантів та інвестицій підприємств, для яких вони готують фахівців. Таким чином Мішкольський університет налагодив тісну співпрацю з відомою фірмою “BOSH”, яка є спонсором вишу у реалізації численних наукових і освітніх розробок, натомість щороку отримує гідне поповнення свого кадрового складу.

Мабуть, такий досвід не завадило б перейняти і вітчизняним університетам. Проректор з наукової роботи Української академії банківської справи НБУ Бадирхан Дадашев навів цікаву статистику, згідно з якою загальний бюджет нашої країни дорівнює сумі коштів, задіяних у сферу освіти США за рахунок приватних інвестицій.

Та поки потужні університети і наукові установи тільки починають освоювати правила ведення бізнесу, більш мобільні невеликі ВНЗ активно розвиваються у плані самофінансування. Ректор Закарпатського державного університету Федір Ващук наводить аналогію з малим і середнім бізнесом, який легше реагує на економічні коливання. “ Невеликому університету, як і невеликому підприємству простіше адаптуватися до умов ринку. Головне – не піддаватися загальній паніці, якісно і планомірно виконувати свою роботу, при цьому налагоджувати міжнародні контакти. Саме так ми працювали й раніше, а тому у майбутньому свого вишу я впевнений”, - резюмував ректор.

Паралельно у місті Сніна проходила ще одна міжнародна науково-практична конференція за участю аспірантів і студентів п’яти країн, так само організована Закарпатським державним університетом. Обговорюючи тему наукових розробок як вирішення проблем європейської інтеграції, молоді науковці також не оминули увагою економічну кризу. Щоправда, ставлення до цієї глобальної проблеми у них виявилося ще більш оптимістичним, а студенти і взагалі сприймають її як прогнозоване тимчасове явище, яке потрібно просто перечекати.

У рамках міжнародного форуму відбулася виставка наукових і освітніх здобутків Закарпатського державного університету, по завершенні якої оргкомітет відзначив кращі доповіді і презентації, виголошені на конференції. Дипломи отримали й представники ЗакДУ: М. Кляп, А.Влад, Ю.Стельмах, О.Данканич, В.Волфсбергер.

Теги:

4 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати