У квартирах Ужгорода та Івано-Франківська — кавовий рай (ФОТО)

На вулиці - і вишня "мореля" красуня, вся аж палахкотіла багрянцем від важких великих ягід, виноград звисає такими важкими прозорими налитими сонцем та бурштином гронами, що здається ось-ось піде з них солодкий дощ, яблуні розляглися гілками по шпалерах з восковими плодами, мов ялинкові прикраси, суниці блискають рубінами вздовж стежок, в кутку - розрісся бамбук - як охорона цієї краси, по опорі плететься актинідія з темно-зеленим восковим листям та гронами плодів.

А в хаті - чого тут тільки немає. Але найкрасивіше - це безліч кавових дерев - великих, аж до стелі, і молодих деревець різної величини.Все доглянуто з теплом і любов'ю, все красується і буяє. От де варто побувати, пофотографувати і порадувати цією красою багатьох.

Напевно у вас багато таких зелених садиб - бо клімат і земля сприяють росту цих екзотів. В Ужгороді взагалі все буяє, це краса просто неймовірна - магнолії, тюльпани, плетисті рози, а ваша прекрасна сакура...

Буваючи в Ужгороді, завжди роблю декілька фото цієї краси. Наприклад, біля кафе "Мерелін" - пишна прекрасна магнолія, навіть зараз, восени, обсипана набухлими бутоньєрками, що з нетерпінням чекають весни, щоб розквітнути враз.

Тепер коротко про свою каву. Подарували мені її діти на новий рік 2005 - метровим деревцем. Вони виростили її з маленького росточка. Але тоді ні вони, ні я не знали, що кавове дерево не витримує температури нижче +10 градусів. Не дивлячись на те, що деревце діти привезли в машині, гарно укутане газетами та цупким папером, певно листя все ж замерзло. І через декілька днів почало сохнути, скручуватись і опадати. Важко було дивитись на це, я не розуміла що робиться, нічого не допомагало - ні оприскування, ні підживлення, ні купання.

В літературі не знаходили жодної інформації про вирощування кавового деревця в домашніх умовах. Було боляче, бо діти ростили деревце два роки. Тому вирішила попробувати його врятувати.Не дивлячись на всі зусилля на протязі місяця залишився лиш голий стовбур. Поставила залишки деревця у темний прохолодний підвал, грунт тримала ледь вологим. Знайшла інформацію про критичну температуру у + 10 градусів. Весною, після 10-го травня, коли минає загроза приморозків, висадила голе деревце у відкритий грунт, в тінисте сирувате місце, зробила навколо деревяний каркас, для захисту від сонця використала тюль - просту натуральну, бабусину, закріпивши на каркасі. Щодня провідувала деревце, поливала.

І воно стало оживати, набухли бруньки, на місці опавших листочків прокльовувались гілочки - деревце ожило. Воно міцніло і розросталося з кожним днем. Під осінь це було красиве дерево з темно-зеленими глянцевими листками, гілки в нього розміщені як в ялинки. В кінці вересня з відкритого грунту персадили деревце у вазон - і тепер воно живе, цвіте і плодоносить другий рік у хаті.

Влітку, у "сезон дощів" - приймало дощові потоки на відкритій терасі, а потім заховалось від прямого сонця у кімнату. Тепер росте біля вікна, що виходить на південний захід, набирається сонця, але не спеки, любить дрібний штучний дощик з пульверизатора.

А нам в подяку - дає красу, аромат жасмину при цвітінні, а цвіте більше місяця - так цікаво, не всі гілочки одночасно, а ніби одна одна наздоганяє іншу. А на деяких - і плоди ще є, і цвіт новий.

Виросло під саму стелю, верхівку ми зрізали, спочатку намагалося пустити нову верхівку, а тепер наперно "зрозуміло, що нема куди, і тільки розростається в ширину - видовжує гілки. От і вся історія.

Теги:

4 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати