"Бейбі-бум" на Закарпатті завдячує ромським сім’ям?

"Закарпаття - лідер "бейбі-буму!" - із такими радісними заголовками, з незначними варіаціями, вийшло минулого місяця чимало статей у крайових засобах масової інформації.

"Бейбі-бум" на Закарпатті завдячує ромським сім’ям?

І це не дивно, адже Державний комітет із статистики, а також Міністерство юстиції, якому підпорядковані "Загси" (тобто відділи реєстрації актів громадянського стану) констатують: Закарпаття ось вже кілька років є лідером за показником народжуваності. Вся ж країна в цілому демонструє невтішні результати. Наша держава, яка починала похід до незалежності з 52 мільйонами чоловік населення, нині нараховує 46.2 мільйона душ. Якщо скорочення відбуватиметься таким чином і надалі, то до 2050 року в Україні проживатиме менше 30 мільйонів осіб, вважають фахівці з демографії.

Відтак, суспільство хвилюється, а його політична верхівка мусить якось реагувати. Тож не дивно, що у вітчизняному політикумі не знайдеться хоч один діяч, який би не поплакався із приводу втрати мільйонів співгромадян. Всі навперебій пропонують вирішити проблему скорочення народу найшвидшими темпами. І навіть, що саме неймовірне, намагаються виконати обіцяне. Згадаємо передвиборну гонку за місця в зовсім нещодавно обрану Раду. Преса тоді друкувала таблиці із сумами, обіцяними основними політичними силами, у допомогу родинам, що зважаться на первістка, другу дитину, третю тощо. Усе нагадувало аукціон з його головним атрибутом "Хто дасть більше?"

Десятки тисяч гривень за кожного немовлята, та ще й у прогресії (чим більше родиш - тим значно більше одержиш), по розрахунках обіцяльників, повинні були швидко відновити кількість населення до колишніх 52 мільйонів, а згодом і перевищити цю цифру. За задумом, щедрі фінансові виплати батькам, які не побояться заводити все більше й більше дітлахів, швидко виправлять лячну демографічну ситуацію.

Саме дивне, що передвиборчі обіцянки були виконані. Як наслідок, сьогодні за первістка держава виплачує 12.240 гривень, на другу і третю дитину - відповідно 25 і 50 тисяч. Виплати здійснюються частково відразу (5.000 гривень), решта - у формі щомісячних виплат по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років. (Ідея політиків приплачувати родинам з дітьми аж до їхнього повноліття, від 200 до 500 гривень на місяць на кожного чада, реального втілення допоки не отримала). Що ж вийшло з задумки різко підвищити "дитиностимулючі" виплати (нагадаємо, раніше на дітей, незалежно від того, перша це дитина чи п’ята, виплачувалося 8.500 гривень, з них відразу платилося 3.400, інші з помісячною розбивкою на три роки), вже можна оцінити. Курчат, як відомо, по осені рахують. Але й людей теж не гріх перерахувати по осені.

На 1 вересня 2008 Державний комітет статистики нарахував у країні 46,201 мільйона чоловік і відзначив скорочення населення на 259 тисяч чоловік. Той же комітет повідомив, що за перше півріччя 2008-року в Україні народилося 235,61 тисячі дітей, що на 10 тисяч немовлят більше, ніж за аналогічний період минулого року. І лише на Закарпатті протягом останніх 5 років фіксується краще в країні співвідношення народжуваності і смертності. На даний час це єдиний регіон в державі Україні, де таке співвідношення складає 1 до 1, а з кінця минулого року в Закарпатті почали фіксувати перевищення народжуваності над смертністю. Певно, варто би порадіти з такого факту, якби не одне "але".

Прийдешня з Заходу ідеологія політкоректності нині забороняє називати багато речей своїми іменами. Можливо, тому секретів "демографічного вибуху" на Закарпатті ніхто з відомих політиків, що цінують своє реноме, назвати не насмілиться. Їхнього прикладу наслідують й вчені, зокрема, з області соціології і демографії. Але істину не сховаєш, та вона й не є секретом навіть для пересічних закарпатців: найбільшими отримувачами виплат на дітей в краї є цигани, або, як вони себе самі називають, роми. Ці люди і раніше не страждали малодітністю, але відчувши смак легких грошей, у справу збільшення народонаселення України включилися і неповнолітні, і навіть нестарі ще циганські бабусі - медики констатують почастішання пологів у ромських жінок віком до 45-50 років. Нещодавно у пресі пройшов ряд заміток з Ужгородщини, Мукачевщини, Берегівщини, Виноградівщини, де народжуваність серед циганів почала бити усі рекорди. Загалом же, нині кожна п’ята дитина, народжена в Закарпатті, має циганські корені. Щось таке відбувалось не так давно у сербському Косові... Разом із ударними темпами росту народжуваності в цій етнічній групі спостерігається ріст її добробуту, який виражається в рості покупок дорогих продуктів та побутової техніки, що часом не по кишені навіть працюючій людині, відкритті нових шинків та ігрових автоматів навколо циганських таборів.

Черг із ромських чоловіків у центри зайнятості, у зв’язку із поповненням у сімействах, при цьому щось не спостерігається. Та й навіщо, якщо держава тепер платить ромським сім’ям так, як не платять багатьом працюючим на робочих місцях? Щоправда, тепер, як грянула довгоочікувана глобальна фінансова криза, почались суттєві затримки із виплатами "дитячих" - але маховик "народжень за гроші" вже запущено, і навряд чи він скоро зупиниться.

Питається: а на що, власне, наша держава в її конкретних обличчях, розраховувала, закликаючи по-старозавітному "плодитися і розмножуватися", стимулюючи це прямими грошовими виплатами? На те, що люди "фертильного віку" надихнуться великими грішми і влаштують демографічний вибух? А той, в свою чергу, років через двадцять забезпечить сьогоднішнім трудящим безбідну старість? Адже саме побоювання, що при низькій народжуваності в майбутньому не буде кому утримувати пенсіонерів, і є основою всіх демографічних тривог. Цікаво, що не було враховано кілька доволі очевидних контраргументів щодо такої політики.

По-перше, немає ніякої гарантії, що нове покоління захоче жити в країні, керованій керманичами типу нинішніх, і масово її не покине, залишивши пенсіонерів животіти на самоті, у кращому випадку підтримуючи їх грошовими переказами з-за кордону.

Ну, а по-друге - практика показала, що обіцяні гроші виявилися не такими вже й звабливими для тих, хто думає про долю дітей як мінімум на 18 років уперед. Хіба одночасно з виплатами було вирішене прокляте "квартирне питання", і більшість молодих родин нині не мають проблем принаймні із доступними кредитами на власне житло? Чи в більшості лікарень України вже не страшно народжувати, коли показник дитячої смертності в Україні - один з найвищих у Європі? І хто нині допомагає родинам, якщо дитина народиться важко хворою, чи занедужає незабаром після народження (що в країні з усіма ознаками екологічної кризи зовсім не рідкість)? Чи вирішені питання місць у дитсадках, доступності подальшого навчання, гідного працевлаштування, особистої безпеки дитини на вулицях, відданих криміналу? Нарешті, хіба не знущанням здаються багатотисячні виплати на кожну наступну дитину мільйону (!) українських родин, які через безплідність одного чи обох партнерів взагалі не в змозі мати дітей? Безплідність зазвичай лікується, але коштує недешево. Чи хтось гарантував такій українській родині матеріальне право хоча б на одну дитину?

Проте весь цей далеко не повний перелік питань зовсім не хвилює досить широкий прошарок нашого суспільства (не тільки вище згадану етнічну "ромську" групу, але і куди більш широкі шари "декласованих елементів"), для якого народжування дітей стало дуже непоганим джерелом прибутку. Втім, у них гроші не затримаються - підуть на розвиток алкогольної промисловості та ігрового бізнесу (чи не ці "групи впливу" і посприяли надзвичайної та алогічній щедрості держави?) А відтак - виникає великий сумнів, що з покоління "народжених за гроші" виросте надійна опора української держави...

Не такий страшний Мальтус, як його малюють

Наприкінці хотілося б звернутись до одного дискусійного питання. Чи є насправді гостра необхідність втілювати в життя заїжджене гасло "Нас має бути 52 мільйони!"? Чому саме 52, і перед ким ми маємо за них звітуватись? Адже Україна зовсім не страждає від незаселеності. Щільність населення нашої держави (з розрахунку 46 мільйонів на 603.700 квадратних кілометрів площі) складає близько 76 чоловік на квадратний кілометр. Для порівняння, у Китаї - 135. (Щоправда, у Китаї має місце величезна диспропорція у розселені людей, і реальна щільність, вираховуючи площу безлюдних гір та пустель, там зашкалює. Але, все ж таки, і Україна не Китай). Щільність населення в Індонезії й Таїланді - 121 чоловік на км2 Тобто, всього у півтори рази вища за нашу! Варто додати, що Україна значно випереджає за заселеністю території такі азійські країни, як, наприклад, М’янма (62 чоловіки на км2 ) чи Лаос (25 чоловік на кілометр). Отже, ми зовсім не страждаємо від незаселеності. Навпаки, Україна лідирує у світі за показником розораності земель (близько 80 % території). Лісистість України становить усього 16 %, при тому значна кількість регіонів лісових масивів як таких не має. Заповідних площ також дуже мало - біля 5 % країни.

Всього ж в країні тільки 13 % земель ніколи не піддавались впливу людини. Щодо Закарпаття, то із нашими 100 душами на квадратний кілометр ми вже знаходимось на "азійському" рівні, тим більше, коли враховувати, що більшість закарпатців живе на вузькій низинній смузі. То чи є об’єктивна потреба у поверненні до кількості населення в 52 мільйони, а тим більше - чи є потреба у тому, аби воно зростало безперервно? І чи хтось може сказати, на якій точці треба зупинитись, аби не потрапити у становище країн, змушених обмежувати народжуваність?

Беру на себе сміливість стверджувати, що насправді Україні не потрібна велика кількість населення. Ця кількість вже давно не забезпечує ані військових переваг, ані економічної успішності (в розвинених країнах більшість людей все одно не зайняті у виробництві реального валового продукту). Натомість стабільне зменшення кількості людей дасть змогу виводити з обігу землі, повертаючи їх природі. Це також означає зменшення абсолютного числа відходів та викидів, скорочення споживання енергоресурсів та сировини тощо. Хіба в умовах загострення екологічної кризи це не позитиви?

Ще у 1970-х роках доповідь Римському клубу (неурядова міжнародна група видатних бізнесменів, політиків та вчених) під назвою "Межі зростання" дохідливо показала: будь-який ріст має свої обмеження, і ці обмеження щодо кількості народу на Землі перейдені, хоч і не рівномірно, але скрізь. У 2004 році, у книзі-доповіді "За межами зростання: 30 років потому" ця теза знаходить все більше підтверджень. Просто очевидна істина про те, що безкінечний ріст неможливий, доходить до людей дуже повільно і не до всіх (хоча чого простіше - уявіть, що все своє життя ви ростете у вишину та в ширину). Щодо переконання про необхідність безперервного росту населення, то воно прийшло ще з біблейською настановою "плодіться та розмножуйтесь!". З тих пір ледь не головною ознакою успішності суспільства стала його кількість. Про те, що Земля в цілому і кожна її частка зокрема має якісь обмеження, ніхто й не думав. Хіба що священик Теодор Мальтус (якого кляла не тільки радянська пропаганда, але й західна) ще наприкінці 18-го століття почав лякати людство обмеженою здатністю планети годувати людську популяцію, яка постійно збільшувалась.

Попри радянські байки, він не закликав до знищення злиденних і не благословляв кривавих війн. Просто, будучи далекоглядним вченим, Мальтус зрозумів те, що до більшості не доходить й зараз: планета має обмежені рамки, і відтак, обмеженні рамки має мати й людство як один з видів істот, що її заселяє. Сьогодні світ вже волає про перенаселеність, а деякі країни, відчувши всі вади цієї проблеми, почали лихоманкову боротьбу - аж та насильної стерилізації жінок і, рідше, чоловіків.

Щодо Європи (до якої належить й Україна), то нині тут відбувається природній процес повернення у межі, які свого часу було порушено. Усе, звісно, не просто, і є проблеми старіння населення, його пенсійного забезпечення, нестача робітників у реальному секторі економіки, нездоровий перекіс у структурі зайнятості населення, вельми сумнівна міграційна політика тощо. Проте всі ці проблеми слід вирішувати із розумом, не намагаючись розв’язати їх шляхом, не побоюся грубого слова, збільшення поголів’я населення - натомість турботи за його якість.

Олег Супруненко, газета "Старий Замок - Паланок"
17 листопада 2008р.

Теги:

Коментарі

НОВИНИ: Соціо

11:11
/ 1
У Ракоші Вишківської громади попрощалися з полеглим Героєм Святославом Корнійчуком
20:19
/ 4
В Ужгороді на об'їзній депутати-"слуги" планують "роздерибанити" понад 1 га землі із заниженням вартості в 10 разів
21:59
/ 20
На Закарпатті було зроблено спробу дестабілізації шляхом перекриття доріг "через мобілізацію". Поліція звільнила проїзд
18:44
/ 36
Головою Ужгородського міськрайонного суду переобрано Віктора Данка
18:38
На війні поліг Віталій Петах зі Страбичова Мукачівської громади
02:00
/ 29
Комбат Руслан Каганець: "Без людей виграти цю війну неможливо. Ми не зробимо мільйон роботів із штучним інтелектом, які за нас воюватимуть"
00:32
/ 1
Відсьогодні на Закарпатті розпочалася нерестова заборона
21:48
Біля Солотвинського солерудника виявлено смітники, пластикові пляшки в карстових проваллях і забруднення потоку Глод
16:44
/ 3
В Ужгороді пойдуть чемпіонат України з велоспорту-МТБ та чемпіонат області
11:26
/ 4
На війні з росією поліг Ігор Сакало з Горінчова Хустського району
10:53
У лютому споживчі ціни на Закарпатті в цілому не зросли – статистика
11:15
"Щасливі діти" запускають новий цикл відновлювальних ретритів для мам із дітьми "Сила Карпат"
10:56
/ 6
В Усть-Чорній на Тячівщині попрощалися з полеглим Героєм Октавіаном Коненком
22:53
/ 3
У понеділок в Сваляві проведуть в останню дорогу полеглого 21-річного Героя Василя Томащука
22:20
/ 2
У Великій Копані попрощалися з Віталієм Чонкою, що загинув на Запоріжжі ще торік у червні
15:31
У лютому в порівнянні з торішнім груднем ціни на продукти харчування та безалкогольні напої зросли на 1,4%
14:57
Торік на Закарпатті прийняли в експлуатацію житла на 17,8% більше, ніж у 2022-му
14:10
/ 1
Кабмін перерозподілив освітню субвенцію на 2024 рік: місцеві бюджети Закарпаття втратили 2,4 млн грн
23:00
/ 3
На війні поліг ровесник Конституції України Василь Цьока з Крайникова Хустської громади
18:40
/ 1
Загинув Герой з Вишківської громади Святослав Корнійчук
11:17
/ 1
У Берегові діти принесли додому з річки стару протитанкову міну
10:45
В Ужгороді попрощалися з полеглим Героєм Михайлом Козаком
10:35
/ 3
Сьогодні, в четвер, у Буштині попрощаються з Героєм Іваном Рущаком
11:29
/ 7
Державний "Ощадбанк" долучиться до приватного нищення унікального високогір'я Карпат вітряками
23:14
/ 4
Рік Августина Волошина
» Всі новини