Закарпаття: Опеньки відійшли, а білих цього року й не було зовсім

Я розповідав хлопцям, що був позавчора на Міжгірщині, то й там, казали, грибів цього року нема, а в нас точно не буде. По тридцять гривень давали закупівельники за кілограм білих, такої ціни ще не було. Айбо що, коли не вродило...
У Буківці, високо в горах, я здивувався одразу з трьох речей. Як важко буківчанам, коли рік невдалий на гриби. Люди тут, без перебільшення, живуть із того, що Бог у лісі дасть. Старий і малий влітку пам’ятають, що за лежу не купиш одежу, і цілий сезон проводять у лісі. Погано, що цього року не було ні ягід, ні грибів. А ще погано, що малих все менше, хоч радує, що старих багато.
Село вимирає. З двохсот хат чверть стоїть пусткою. Єдина сільська кав’ярня працює тільки в суботу, коли люди повертаються з Міжгір’я з базару... У селі колись почали будувати нову школу, але нині вона не дуже й потрібна – тут усього 50 дітей. Та й тим світять спочатку гриби і ягоди, а далі заробітки...
Третє, що здивувало: як можна жити близько до Бога, мати унікально красиву дерев’яну церкву, розуміти, що в таких умовах у громаді сила, і сваритися на релігії. Нині в Буківці вже спокійно, але тривалий час православні не ходили в неділю молитися до своєї церкви, бо вулиця в селі одна і треба було проходити повз греко-католицьку, де йшла служба. Гори, кров, характер.  
...Я не люблю самогону, але, на диво, в лісі, горілка пішла дуже легко. І не сп’янила, лиш ще більше розігнала кров. Сало страшенно смакувало. Я згадав, як ми поспішали додому після сінокосів із дідового лазу, бо бабка запікала в печі картоплю з салом і буженою домашньою ковбасою, і воно все пахло на півсела. Бабки вже немає, лаз роздали на паї. Слава Богу, дід здоровий, скоро йому 90. Зберемося всі, знову згадаємо колишнє...
Опеньки траплялися тіль­ки сухі, зморщені. Таки справді вже пізно. Хоч і тепло надворі, але дощу бракує. Нема грибів і на Хустщині. Але задоволення їх шукати від того не менше.
Вертаючись до Ужгорода, я думав, як добре в моєму Велятині. Там від урожаю грибів не залежить, як переживеш зиму. На церквах не сваряться, бо кожен має свою. Діти народжуються, старі доживають переважно в достатку, як брати на сільські мірки. І я б, напевно, не писав це тепер, якби народився в Буківці. Най­імовірніше, гарував би десь у Москві чи Чехії.
Щоправда, в нас немає тої крові, що в горян, і того характеру. Не всі горді і прямі. Не певен, добре це  чи погано і де тому причина. Може, просто різні умови життя?

Теги:

4 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати