Закарпаття: Два брати одружилися з двома сестрами

Два рідні брати Андрій та Богдан Рутковські одружувалися на двох рідних сестрах - Ользі та Наталі Дереч. Усі четверо - медики. І це ще не всі дивні деталі їхньої долі. Андрій народився в березні, його суджена Ольга - в грудні. У другої пари - навпаки: Богдан - у грудні, Наталя - у березні. Дивлячись на ці щасливі пари, мимоволі думаєш, що вся життєва дорога цих молодят була запланована на небесах.
Навіть цей прекрасний осінній день. Перший після низки холодних, дощових днів. Юнаки - з міста Бережани, що на Тернопільщині, наречені - з Міжгір'я.
У Кам'яницькій сільраді вже не дивуються, коли чужі молодята просять зареєструвати їхній шлюб. Цього року вже 72 пари поєднали тут свої долі, і лише 10 з них - місцеві.
Чим же так приваблює їх кам'я-ницький обряд? Чи, може, тактюдо-бається кімната щастя, яка дійсно казково прекрасна. Тут панує якась особлива аура. Чи, може, так подобаються милі, поетично налаштовані сільський голова Марія Коваль-Мазюта та секретар сільради Орися Ковальчук?
Побувавши на реєстрації цих останніх двох шлюбів, я все зрозуміла: тут не просто проводиться суха, канцелярська реєстрація шлюбу, це чаруюча вистава-феєрія, це справжнє народне дійство.
- Ми намагаємося уникати убогості проведення реєстрації шлюбу, адже молодята чекають від нас свята, яке б запам'яталося їм на все життя, - потім поділиться своїми думками сільський голова. - Так, час від нас інколи багато чого забирає, але ми повинні берегти народні традиції.
...Розпорядники обряду зустрічають молодят ще надворі. Звучать весільні мелодії, грають народні музики. Це родичі з Бережан привезли з собою ансамбль «Розмай». Линуть дивовижної краси й емоційності пісні.
Щасливі і водночас засмучені стоять матері Ганна Степанівна Дереч і Галина Григорівна Рутковська. Перша віддає своїх дочок-голубочок, бідкається, як вони будуть без них. Друга мовчки просить Бога своїм синам-орлятам щасливої долі, щоб невістки їх любили, шанували. Розум підказує матерям, що діти давно виросли, вивчилися і вилітають з батьківського гнізда, але хіба серцю це докажеш?
- У вашому житті нині святковий день. Це день, коли ви за взаємної згоди вирішили створити свої сім'ї. У минулому залишилися безтурботні роки юності, попереду — відповідальна пора сімейного життя, - це Орися Ковальчук звертається до молодят, задає питання. Чи добре обдумали своє рішення вступити в шлюб. Оля й Наталя соромливо туляться до своїх коханих. Віднині вони - заміжні жінки.
Свідки розстеляють молодим весільні рушники. На рушник ступити - навіки з другом бути - і в радості, і в горі. Молодим вручають обручки, як символ вірності і єдності. Поряд старша жінка шепче: не дай. Боже, щоб якась обручка впала на землю. Це знак до розлуки. Молодята скріплюють свій сімейний союз підписами. Сільський голова Марія Коваль-Мазюта оголошує їх подружніми парами з єдиним прізвищем: Рутковський та Рутковська.
Урочисто звучить Гімн України. Батьки вітають молодят. До речі, батько наречених Іван Михайлович - математик, мати юнаків Галина Григорівна - також математик. От вам ще один магічний знак.
Мій схематичний опис цього неординарного дійства далеко не пов-
ний, бо кожен крок, кожна хвилина цього незвичайного недільного дня мала магічне значення, магічну силу. їх суворо дотримувалися, вони спліталися в єдине нерозривне ціле, яке неможливо описати, а треба тільки пережити. Збоку здавалося, що це театральне дійство, але це не була гра на публіку. Усі слова сільського голови та секретаря сільради звучали тепло та щиро, глибоко торкалися вони сердець присутніх.
Молодята були такі гарні! Хлопці - у вишиваних сорочках, дівчата в білосніжних сукнях. Молодята - з прекрасних родин, добрі традиції вони, без сумніву, заберуть і в своє подружнє життя.
Звучить мелодія пісні «Лебеді кохання». Дві пари кружляють у вальсі. Це їх перший подружній танок. Так само, як перед тим був перший подружній поцілунок. У кришталевих келихах піниться шампанське. Секретар сільради Олеся Ковальчук посіває молодих житом, щоб у добрі жили, посіває пшоном, щоб в радості жилося.
Отаке незвичне весілля нещодавно було в Кам'яниці. Точніше, два весілля одночасно. Щасливих відразу стало більше на дві пари.
Кажуть, Кам'яницька весільна кімната дійсно щаслива. Що ж, дай Боже, аби так було завжди. Вірить-ся, що ще не одна пара стане тут на весільний рушничок, і сільський голова Марія Коваль-Мазюта і секретар сільради Орися Ковальчук, як добрі феї, навіщують їм щастя...

Теги:

4 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати