Голова Закарпатської облради Михайло Кічковський: "Повінь 1998-го збавила руйнівну силу двох наступних стихій"

- Повені у нашому гірському краї - не рідкість,- розповідає голова Закарпатської обласної ради Михайло Кічковський.- Тільки за останнє десятиліття сталося три стихійні лиха: крім згаданого, - ще й у березні 2001-го та липні 2008 року. Але повінь 1998 року вирізняється надзвичайними руйнівними наслідками: нічого подібного Закарпаття доти не переживало. Було повністю зруйновано або доведено до аварійного стану майже три тисячі будинків, 12 329 - потребували капітального ремонту. Значних збитків зазнали чи не всі галузі народного господарства краю. Крім того, активізувалися екзогенні процеси, які зумовили зсуви величезних гірських мас, селі тощо. Словом, повінь 1998 року стала справжньою трагедією для тисяч закарпатських сімей. І це - напередодні зими!

- І все ж потерпілі не впали у відчай, вистояли...

- Людей підтримувала віра в свою державу, яка, незважаючи на економічну скруту, знайшла можливість всебічно допомогти постраждалим. Наш край оголосили зоною екологічної біди. Було запроваджене своєрідне шефство інших областей України над підтопленими територіями. Удень і вночі карпатські перевали долали автокаравани з будматеріалами, техзасобами, продуктами харчування, іншими гуманітарними вантажами. До рятувальних та аварійно-відновлювальних робіт залучалися формування МНС, Збройних Сил, тодішньої Національної гвардії, закарпатської міліції. Чи не вся Україна прийшла на допомогу підтопленому Закарпаттю. Значну допомогу було отримано і з-за кордону.

Люди перезимували в готелях, уцілілих школах, дитсадках, у родичів... А з настанням весняного тепла почалася інтенсивна відбудова. Через деякий час було здано в експлуатацію тисячі житлових будинків, повністю профінансовано за згодою власників спорудження 93 будинків, придбано 324 квартири. Відремонтували й усе пошкоджене житло.

Найголовніше, що було відрегульовано понад 37 км русел річок, відновлено та споруджено понад 27 км дамб, 28 мостів, 110 км автомобільних доріг. Чимало було зроблено і для нормалізації залізничного сполучення, зв'язку тощо. До речі, ці та інші заходи дозволили суттєво пом'якшити удар наступної повені - у березні 2001 року, хоча вона була потужніша, ніж попередня.

Завдяки цьому збитки від повторного лиха були значно меншими, ніж у листопаді 1998-го. Порівняймо: понад 800 мільйонів гривень - під час першої і майже 285 мільйонів - під час другої повені.

- А як щодо цьогорічного стихійного лиха?

- Збитки сягнули 163,7 мільйона гривень. Знову ж таки область врятувало те, що протягом останніх років було здійснено значний обсяг протипаводкових робіт. Якби всі програми і заходи фінансувалися у повному обсязі, то шкода від цьогорічного стихійного лиха була б у десятки разів меншою.

- Повені у басейні річки Тиса - проблема міжнародна...

- Так, її можна розв`язувати тільки спільними зусиллями. З огляду на це у 2001 році був створений Водний форум за участі п'ятьох країн - Румунії, Словаччини, Сербії, Угорщини та України. Проблеми екології Карпат і протипаводкового захисту територій обговорювались на засіданні ради Карпатського єврорегіону, яке відбулося в Ужгороді. Як член Конгресу місцевих і регіональних влад Ради Європи порушую ці питання і на форумах цієї структури. Зокрема, на згаданому засіданні було вирішено запропонувати Конгресу місцевих і регіональних влад Ради Європи заснувати "Фонд подолання екологічних проблем у Карпатах".

- А які висновки зробила для себе обласна влада після трьох катастрофічних повеней на Закарпатті?

- І в області, і в столиці зрозуміли, що до стихійного лиха треба готуватися заздалегідь. Тобто постійно і системно будувати й ремонтувати водозахисні об'єкти. А на це потрібні чималі кошти, які Закарпаття, на жаль, отримує не в повному обсязі. Стихія ще раз підтвердила потребу в щорічній плановій роботі з будівництва фундаментальних гідротехнічних споруд: тільки це зможе мінімізувати можливі збитки. Згадаймо, повінь 2001 року завдала великої шкоди місту Тячів і сусіднім селам Кричово, Чумалево, Нересниця, Добрянське, а також Петрову, Бобовому, Тековому - на Виноградівщині, Варам - на Берегівщині. Після того, як тут були збудовані надійні дамби, населення цих територій спокійно пережило липневе стихійне лихо.

- Михайле Михайловичу, якою бачиться перспектива у протистоянні з природою з огляду на стихійні лиха останнього десятиліття?

- Насамперед назвав би розробку Програми комплексного протипаводкового захисту в басейні річки Тиса у Закарпатській області на 2002-2015 роки, реалізація якої дозволить захистити від стихії 500 населених пунктів, 2600 виробничих об'єктів, 200 тисяч гектарів сільськогосподарських угідь. На виконання цієї державної програми потрібно 2,4 мільярда гривень.

Зменшенню "паводкових" збитків сприяє і наявність спільної українсько-угорської автоматизованої інформаційно-вимірювальної системи /АІВС/ "Тиса", центр якої знаходиться у приміщенні Закарпатського облводгоспу. Вона забезпечує здійснення автоматизованого моніторингу гідрологічної та метеорологічної ситуації у басейні кількох закарпатських рік, дозволяє вчасно сповіщати населення про наближення біди. Роботою АІВС зацікавилися і в сусідніх прикарпатських областях, підключитися до неї виявляють бажання й Словаччина та Румунія. Отож, постає питання про розширення та вдосконалення цієї системи, а це потребує коштів. Як потрібні й кошти на будівництво акумулюючих ємностей та польдерів - дуже важливих складових протипаводкового захисту, яке з цієї причини ми не змогли своєчасно розпочати.

- До слова, як фінансується згадана Програма комплексного протипаводкового захисту?

- Недофінансовується. Фактично лише у 2006 році роботи були профінансовані стовідсотково, але вже наступного року на Закарпаття надійшло на 26 млн. гривень менше від запланованого. До речі, фінансування здійснювалося тільки по лінії Держводгоспу. Жодних коштів для інших співвиконавців програми у держбюджеті не передбачено.

- Михайле Михайловичу, а як виконується обіцяне людям, які потерпіли від стихійного лиха?

- Цьогоріч головним пріоритетом з самого початку була визнана відбудова зруйнованого житла. До цього зобов'язав нас і Президент України Віктор Ющенко, який побував на Рахівщині у перші післяпаводкові дні. Він поставив вимогу забезпечити потерпілих новим житлом вже до холодів.

Кожен район закріплений за одним-двома об'єктами. Із 27 потерпілих сімей /нещодавно до першої категорії потерпілих приєдналася ще одна родина/ чотири вже справили новосілля у новеньких комфортабельних котеджах, для шістьох сімей закуплено готове житло. Решта об'єктів - у стадії завершення. Роботи ведуться прискореними темпами, певен, до середини цього місяця решта сімей теж справлять новосілля. На майбутнє у зоні ризику необхідно провести інвентаризацію житла. Адже багато будинків зведено без дозволів сільських рад, у паводконебезпечних місцях. На них немає належних документів. Словом, тут слід, нарешті, навести порядок...

Клопотів вистачить: адже тривають відновлення і ремонти доріг, мостів, будівництво й укріплення водозахисних споруд. Починаємо спорудження першого в області польдера. Словом, готуватимемося до нових можливих стихійних лих, які повторюються на Закарпатті раз у три-сім років. Отож, мусимо старатися, як кажуть, береженого й Бог береже...

Теги:

4 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати